Все наше життя – це цікава й неймовірна подорож потягом. Ми проїжджаємо цікаві місця, маємо безліч зупинок, а подекуди й аварій.
Вже в перший день після народження ми сідаємо в потяг, за руку з нашими батьками. Проїжджаємо роки й думаємо, що так буде тривати завжди, однак раптово потяг зупиняється й наші батьки виходять на черговій станції… Далі ми рушаємо без них, а лише з ностальгією дивимося вслід через маленьке віконце. На наступних зупинках до нас продовжують підсаджуватися люди, які стають для нас важливими.
Більшість з них виходять на наступних зупинках після того, як виконають своє завдання, а є ті, які залишаються з нами до кінця поїздки.
Нас будуть супроводжувати ті люди, які одразу сідають праворуч й тримають нас за руку, а інші – просто займають задні місця, й ми навіть не звернемо увагу, коли замість них будуть сидіти вже зовсім інші пасажири. Інколи ми думаємо, що наші попутники будуть в цій поїздці завжди і дуже розчаровуємося, коли вони просто раптово виходять на одній зі станцій.
Подорож насичена різноманітними подіями, емоціями радості й печалі, щастя й роздратування, зрад та сюрпризів. Інколи просто не вистачає сил їхати далі, поїздка стає нестерпною й хочеться просто натиснути на стоп-кран або пересісти в інший вагон…
Але чарівність та магія цієї поїздки полягає в тому, що ми не здогадуємося, коли нам доведеться зійти з потяга. Потрібно просто насолоджуватися поїздкою самим і не заважати при цьому іншим пасажирам. В цьому і сенс, рано чи пізно, кожен з нас досягне кінцевої точки прибуття, і якщо люди помітять, що наше місце спорожніло, вони будуть сумувати за нами й у них залишаться приємні спогади значить ця подорож пройшла не надаремно.
З чим Ви могли б порівняти людське життя?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!