Вже тепер я розумію, що це Ніна мене обрала, а не навпаки.
Я завжди був взірцевою дитиною, старанною у навчанні. Ніколи не вештався з поганими хлопцями, не вживав алкогольні напої, навіть палити не пробував.
А тоді вирішив стати викладачем, після закінчення університету збирався залишитися на кафедрі. Мене завжди все влаштовувало, не мріяв про великі статки. Та з дівчатами зовсім не щастило. І ось, вже згодом мене познайомили з Ніною. Вона самотужки покликала мене в кіно. А тоді все так швидко закрутилося. Я й не спам’ятався, як ми вже розписувались.
Ніна була дуже дієвою, я навіть сперечатися не буду – вона все вирішувала, була головою сім’ї. Одного дня підійшла до мене й заявила.
– Твоя робота ні до чого! Так далі бути не може!
– Чого? Я ж люблю свою роботу?
– Там копійки платять! А в нас скоро дитина буде.
– Господи, яка радість! Чого ж ти мовчала?
– Бо не знаю, чи взагалі можна на тебе розраховувати. Ти маєш змінитися, ми так довго не протягнемо, рахуючи кожну копійку.
Врешті вона мене вмовила покинути університет. Я все робив для сім’ї, але й цього було замало. Дружина звинувачувала мене, що я пасивний, не розвиваюсь. Врешті вона відкрила магазин і вирішила, що я маю там працювати. Бо ж, мовляв, лише спільними зусиллями ми досягнемо успіху.
Бізнес і справді був прибутковим. Наші справи йшли добре, та я почувався нещасливим. Втіху знаходив, лише займаючись розвитком доньки. Я навчав її, в усьому допомагав. Соломія була дуже здібною.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Та дедалі частіше я їздив до мами. Вдома я згадував часи, коли міг присвятити себе науці. На душі ставало спокійно. Одного разу мама мене запитала:
– Невже все так погано?
– Та ні, наче добре. Ніна відкрила ще й інтернет-магазин. Хоче розширюватись і далі.
– То що не так?
– Усе це не моє. Я не розумію, чого їй бракує? Невже не можна спокійно радіти з того, що є.
– То скажи це їй.
Поговоривши з ненькою я набрався сміливості, прийшов додому і заявив:
– Я хочу повернутись в університет. Справи з бізнесом і так йдуть добре, замість мене можна найняти людину.
– Тобі що робити нічого? Не вигадуй дурниці.
– Ні, я вже все вирішив.
– Чого я все життя маю тебе тягнути? Ти нічого не хочеш! Не переймаєшся тим, що Соломії скоро до вишу вступати. Гроші на навчання потрібні, чи тобі байдуже?
– Я все життя займався її освітою, вона розумна і цілком може вступити на бюджет. Не все в цьому житті гроші вирішують.
Я вперше не послухав дружину і ми посварилися. Минуло пів року і вона поїхала з донькою у відпустку до Данії. А тоді зателефонувала і зізналась:
– Ми тут залишимось.
– Як так?
– Я тобі не казала, та вже давно переписувалась з одним чоловіком з Копенгагена. І ось ми зустрілись. Магазин я вже продала, зрозумій, гроші нам не завадять!
– Ти не маєш права забирати Соломію?
– Якщо ти хочеш для неї кращого життя – відпустиш.
Я тоді замислився і подумав, що, можливо, це все на краще. З Ніною ми розлучилися. Я багато працював, видав свою книгу. А тоді познайомився з іншою викладачкою Лідою. З нею в мене ідеальні стосунки. Плануємо розписатися. Донька часом приїжджає.
І ось днями колишня зателефонувала і сказала, що хоче повернутися. Соломія благає, щоб я пробачив Ніні. Хоче, щоб у нас була сім’я. І як же мені вчинити? Лиш зараз я пізнав щастя.
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!