Живіть. Живіть тут і зараз, поки не пізно! Бо вийдете ви з моди. І дістануть вас із сервізу хіба що випадково. Коли вже дуже припече…

Мене звати Ольга, мені 53 роки. Я завжди вважала себе успішною жінкою, хорошою мамою… Аж поки не зрозуміла, що прожила своє життя неправильно.

Заміж я вийшла у 18. Була в нас із чоловіком велика любов, от ми й побралися. Зразу побігли по роботах, аби грошей назбирати, ділянку з хатою викупити та зробити там ремонт. Працювали ми і вдень, і вночі, тому вже через пару років мали своє гніздечко. 

Звичайно, дуже нам помагали батьки: хто ліжко віддав, хто стіл. Навіть бабуся, яка жила не дуже багато, подарувала нам новісінький набір посуду. Його я зразу в сервант поставила, на особливий випадок берегла. 

І так нас життя з того дня закрутило… Накупили ми і свиней, і гусей – усе як годиться! Куди в селі без хазяйства. А там я вже й завагітніла, і народила, і діти виросли… Хто ж знав, що час так швидко летить!

Зморилася я за ці роки так, що страшне. Не раз мені казали, що й виглядаю я років на десять старшою, ніж у паспорті написано. Але я на те ніколи не сердилася. Робота в селі – то вам не квіточки нюхати.

Хочете читати ще більше цікавих історій? Підписуйтесь на канал: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi

Пошепки

Тепер вже в мене одна радість у житті була: діти та онуки. Приїхали на Різдво до мене всі, на сімейну вечерю.

– Ма, нам тарілок не вистачає. Я взяла оті, що баба колись нам віддала. Господи, та вони ще ж динозаврів бачили! – засміялася донька, коли накривала на стіл.

Я спочатку так розізлилася, що накричати на неї хотіла! Як це так: тарілки бабині брати?! А тоді розплакалася… Вони все життя простояли без діла, бо я нікому їх чіпати не дозволяла. Тепер вони і не модні, і не гарні… Та й згадали про них, коли вже вибору не лишилося. 

І то ж я не через тарілки навіть плакала. Я все життя відкладала все на потім. Потім на море, потім у гори, потім нове плаття куплю. І що тепер? Нікуди їхати я вже не хочу, бо стара. Плаття мені те не налізе вже й на носа… Втратила я свій час, як і той бабин посуд…

Живіть. Живіть тут і зараз, поки не пізно! Бо вийдете ви з моди. І дістануть вас із сервізу хіба що випадково. Коли вже дуже припече…

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Ще більше цікавих історій від автора читайте за посиланням: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

VikaB
Adblock
detector