З якогось дива знайомі почали мені розказувати, що я, бачте, неправильно живу.
– Тетяно, скільки можна вже ту матір слухати? – дорікала мені недавно подруга. – Ти ж розумієш, що вона тобі просто псує життя?
– Еге, ти б за собою дивилася! Так і скажи, що просто мені заздриш. Мало того, що в мене з мамою стосунки чудові, так вона мені ще й квартиру подарувала. Звісно, вам усім це не подобається! – впевнено відповідала я.
– А що ж толку з тієї квартири, як твоя мати там навіть ремонт на свій лад зробила? – ніяк не вгавала знайома.
У мене вже просто терпіння закінчувалось! Ну, поклеїла мама на стіни шпалери з півоніями. Ну, вчепила вона наверх свої картини, бісером вишиті. То і що з того? Мене навіть її в’язані серветки на столах не дратують і тарілки із соняшниками. Бо яка різниця, як воно виглядає все? Якщо мені колись щось заважатиме – я його приберу. А якщо можна просто змовчати, аби з мамою не сваритися, то чого б і ні?
У нас із нею зараз такі хороші стосунки, як ніколи. Я її дуже люблю, дуже вдячна за все, що вона для мене робить. Бо раніше в нас прямо скандал на скандалі був. А тепер ми навіть говоримо спокійно.
Хочете читати ще більше цікавих історій? Підписуйтесь на канал: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
– Слухай, Тетяно.. Одного я ніяк втямити не можу: дівка ти в нас не дурна, гарна наче, тепер ще й з квартирою. То чого ж і досі в тебе нема якогось чоловіка, га? Чи з ними що не так, чи з тобою? – завела знову мама цю розмову.
А я й не знала, що їй на те сказати. Так, ми наче й стали ближчими… Але зі своїм Артемом я її не дуже хотіла знайомити. Таки вона людина в мене складна, не все може зрозуміти й пробачити. Аби я їй сказала, що живу вже кілька місяців із чоловіком, з яким нас ні закон, ні церква не пов’язали – вона б того не витримала. У неї погляди, як-то кажуть, дуже консервативні й застарілі. Спочатку – шлюб, а тоді вже всі нюанси.
Майже рік ми з Артемом гралися вже в ці хованки, коли він не витримав і заявив, що так тривати більше не може. Почав розказувати, що я поводжусь як дитина, бо не можу свою матір поставити на місце і стати нарешті дорослою людиною. Дорікав мені там, що я його від усього світу ховаю, аби тільки родичам своїм догодити! Але ж це не так! Мені просто хотілось, аби все було тихо і мирно, я не хочу розчаровувати маму…
Я думала, що ми одружимося з коханим, а тоді я вже все якось батькам та й поясню. Але Артем усі мої плани зруйнував. Він каже, що не збирається мене заміж кликати, аби догодити моїй матері. Ще й умову мені поставив: або я дорослішаю і сама берусь за своє життя, або ми назавжди прощаємось.
Що тепер робити – не знаю. З одного боку, я дійсно вже доросла. Та і Артема дуже люблю, не хочу його втрачати. Та з іншого… Якщо щось зроблю не так, як того хоче мама, вона може просто не пережити! Я ж знаю, яке в неї слабеньке серце. А я ж єдина її доця!
Що б ви робили в цій ситуації? Як тут бути?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Ще більше цікавих історій від автора читайте за посиланням: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!