І хоча цій історії вже добрих років 10, але все одно досі згадую зі сльозами на очах. Від сміху. Але про все згодом.
Отож, ми тоді з хлопцем (тепер вже чоловік) вирішили пожити разом. Якраз закінчили університет, з’явилася робота та заробіток. Знайшли гарну квартиру, тихий район, привітні сусіди-пенсіонери. То була стара радянська хрущівка, але з хорошим ремонтом та за адекватну ціну.
Ми розклали речі, все гарно поприбирали та вирішили познайомитися з сусідами. Все-таки, разом живемо. Я хутчіше побігла на кухню, щоб приготувати свій фірмовий десертик, а Ростик у магазин за деякими продуктами. Якраз у під’їзді зустрів літню пару, вони жили під нами, поверхом нижче. Думала, що вийде до них “притертися”. Бо, наприклад, ми можемо друзів додому покликати, слухати музику і шуміти. Ну, краще зараз налагодити з ними контакт, аніж полім поліція у “гості” приїздила.
Я зробила салатик, десертик і накрила стіл. От заходить Ростик, а за ним бабуся з дідусем. І так косо на мене дивляться. Я налякалася – може, вони не оцінили мого столу святкового чи квартира їм не сподобалася. Хоча я двічі підлогу перемила та навіть пилюку протерла!
Вони навіть до столу не сіли. Бабуся почала щось за серце хапатися, вже подумала, що треба швидку викликати. От Ростик їх до квартири підвів, запропонував допомогу.
Ну от така “гостина” вийшла. Але то ще були квіточки. Буквально через годину до нас постукали у двері. Я вже гадала, що то сусіди знову прийшли, але на порозі стояв поліцейський:
– Вітаю. Мені зателефонували та сказали, що тут проживає неповнолітня особа зі старшою жінкою. Це Ви розбещуєте неповнолітніх?
Господи, я тоді так почервоніла та не знала, що відповісти. А Ростик зі сміху так кричав, що аж за живіт схопився. Звісно, ми показали свої документи. Видно, що поліцейський сам ледь від сміху стримувався.
– Вибачте, що потурбував. До побачення.
Просто мій Ростик коли поголить бороду, то виглядає як школяр! І в нас не було сумніву, хто ж нам такий “подарунок” зробив – сусіди. Бо тільки з ними ми тоді спілкувалися.
Потім ще до нас господиня прийшла, просила документи показати. Вона тоді і добазікалася:
– Та Петрівна мене дістала, ти не уявляєш. Дзвонить та каже, що я тут збоченців поселила та ви щодня та щоночі оргії влаштовуєте! – дорікала власниця.
Ми тоді прожили на тій квартирі не довго, тільки два місяці. Трохи район не підійшов, бо до роботи далеко їхати. Ну і до того, мені вже набридло ловити хижий погляд сусідки Петрівни. Вона навіть зі мною не віталася.
І хоча вже минуло 10 років, у нас з Ростиком все чудово, та всі друзі й родичі знають цю історію. Можуть навіть пожартувати щодо мого віку. А це дуже дратує, бо я молодша від Ростика на місяць!
Може і така історія з сусідкою зіграла свою роль – тепер ми живемо за містом у приватному будинку, трохи далі від таких “бабусь”.
А які у Вас траплялися випадки з такими “сусідами”?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!