Заміж виходити в 35 років я не планувала. За плечима – 2 розлучення. Але коли мій колега Олег запропонував сходити в кіно на гучний фільм, відмовлятися я не стала. Нудно сидіти вдома на самоті. Ми з’їздили в кінотеатр, Олег запропонував зайти в кафе. Ми почали стабільно вибиратися абикуди на вихідні. Через 2 місяці він, буденним голосом, запропонував з’їхатися.
Ні зізнань у любові, ні подарунків і квітів. Та й чи потрібні вони в нашому віці? Я задала питання: «У кого ми будемо жити? У тебе?» «Чи можемо і у мене, тільки я квартиру винаймаю». Повисла пауза. «Ні, ти не подумай нічого поганого. Я не альфонс.
У Полтаві в мене будинок, 20 соток землі». «Зрозуміло. Ну добре, перебирайся до мене»- відповіла я. І ми почали жити разом. Все було добре, мені нема на що скаржитися. Олег виявився турботливим, ніжним чоловіком. Він возив мене на роботу на машині, ввечері ми заїжджали в супермаркет, закуповувалися продуктами, їхали додому готувати. Дивились фільм.
Мріяли про те, куди поїдемо влітку. Якось ми сиділи за столом, їли макарони по-флотськи. І Олег запропонував розписатися. Аргументів для відмови я не знайшла. Ми і так живемо разом. А так хоч законний чоловік буде, не соромно перед подругами. Одружилися. Я часом собі питання задавала – “Чи то той чоловік? Чи не поспішила я поставити на собі хрест в 35 років?”
Хотілося емоцій, напруження пристрастей, в ейфорії побути трохи. А не так – прісно, буденно. Наче ми 30 років у шлюбі. А, може, так навіть і краще? Через рік Олег мовчки зібрав речі і пішов. Зловила себе на думці, що падати на коліна і тримати його за штанину зі словами: «Не йди від мене» – мені не хочеться. Але що це означає? У нього хтось з’явився?
Я, оговтавшись від потрясіння, зателефонувала йому. «Так, я живу з іншою жінкою. Нам треба на розлучення подати». «Окей »- відповіла я байдуже, хоча в грудях клекотіла образа. Трохи пізніше я дізналася, з ким він живе, дівчина звичайна, нічого особливого.
Але істина мені відкрилася, причому несподівано. Я розбирала шафу і в глибині побачила товстий записник з коричневою обкладинкою. Розкрила на середині, побачила почерк Олега. Цікаво, про що він писав?
Поклала книгу на тумбочку, потрібно буде вивчити. Позначки я розбирала насилу. Скорочення були мені не зрозумілі. Був і блок з прізвищами та іменами дівчат, їх номери телефонів. Іноді Олег записував детальну інформацію – адресу, місце роботи батьків, їх марки автомобілів. Були і цифри, суми, зазначені в гривнях і доларах.
Хто ці люди? Він у них позичав? Вони позичали у нього? Я взяла в руки свій смартфон і зателефонувала за кількома номерами. Кілька жінок відмовилися розмовляти, кинули трубку. Двох я розговорила, та й вони самі опинилися досить балакучими.
Що я дізналася? Олег – формений альфонс. Він живе коштом жінок. Позичає у них гроші, не віддає. Живе на їх житловій площі, а свою квартиру в цей час здає. Будинок в Полтаві він давно продав. Мабуть, Олег знайшов більш вигідну пасію і пішов до неї.
Дивно, мені ще можна сказати пощастило. Олег у мене грошей не позичав. Та й не пропало з дому нічого. Я згадала, що він дарував мені сережки золоті на день народження. Полізла в шафу. Коробочки, в якій сережки зберігалися, я не виявила. Він забрав її з собою. Ну і нехай! Легко відбулася.
Ви знаєте схожі історії?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!
Коментарі
-
Нема гіршого ворога, ніж твоя рідня. Шкода, що дуже пізно це усвідомилаЗнаєте, я зрозуміла одну річ. Нема гіршого ворога, ніж твоя рідня. Ра... -
– Мені тебе шкода, таких дітей і ворогу не побажаєш!Я вже 15 років живу та працюю в Італії, місто Болонья. Там я зустріла... -
– Тобі 50, ти колода у ліжку! А я молодий ще мужик, гуляти хочу – ...Я з Михайлом пройшла і вогонь, і воду, і мідні труби. Всяке траплялося... -
Впала у кучугуру снігу, але отримала не синці, а справжнє прозріння – так жити більше ...Мене звати Ірина, мені 45 років. Є коханий чоловік Мирон, дітки. Старш... -
Гибель чоловіка мене підкосила, а коли я побачила його заповіт, то зовсім втратила дар мовиМи звикли чути, що заповіт пишуть тільки старші люди, які бажають пере... -
У дім я батьків так і не впустила. Поговорили на сходах, взяла у них подарунки ...Я вже втомилася від того, що мої батьки не бажають поставити себе на м... -
– Через тебе я досі прикутий до ліжка! Ти на всьому економиш, продукти приносиш перестрочені ...У нас з Іваном ніколи не було ідеальних стосунків. Ми у шлюбі прожили... -
Я не розуміла, що відбувається у палаті. Лікарі про щось перешіптувалися, а потім до мене ...Я ще з дитинства мріяла про велику родину. А особливо про двох донечок... -
– Ти що не знаєш, як це робиться? Раз, другий і в жінки вже новий ...У молодих та перспективних Ігора та Людмили все тільки починалось. Вон... -
– Віддам всю пенсію, тільки Олега забери до себе! Бо він мене скоро у могилу ...Два роки тому я вийшла заміж за Олега. Він був дуже гарним чоловіком... -
– Що ж ви за матір така? Діти ледь кінці з кінцями зводять, а ви ...Коли чоловік заявив мені, що хоче зі мною розлучитися, я мало не зомлі... -
Майже 15 років Марта не бачила свого сина, але за той тиждень пожаліла, що взагалі ...Марта вийшла з супермаркету, купила стільки продуктів, що у пакетиків... -
– Твої діти кожного року по Турціях, Єгиптах, а рідній бабі навіть копійки чи хліба ...Я в Італії сиджу вже четвертий рік і додому не поспішаю. Бо нема до ко... -
Вирішила поїхати у гості до зведеної сестри. Але вже ввечері збирала манатки та їхала геть ...Цієї осені моя донька Мартуся вступила до університету. Моєму щастю не... -
– От не думала, що в 50 років такі концерти вдома бачитиму, – жалілася подруга10 років тому похресник Андрій одружився. - Знаєш, ну дівчина вона га...