Після 35 років шлюбу я й гадки не мала, що коханий так зі мною вчинить. Я зовсім випадково натрапила на листування в його телефоні. І якби не той збіг обставин, то хто знає, скільки ще тривала б ця брехня. Якби я була молодшою років на 15, то навіть не вагалася б. Викинула б коханого із речами за двері і на цьому все скінчилося б. Але зараз нам обом по 60 з гаком років. Які драми зараз? Ми точно не в тому віці. Пізнє розлучення – це взагалі не той сценарій, який підійде нашій сім’ї. Не вважаю це розумним вирішенням проблеми. Зараз якраз думаю, чи варто ставити хрест на подружньому житті.
А ще 35 років мій Григорій був найкращим чоловіком на світі. Ми обоє були ще юними і безтурботними. Залицялися одне до одного, капризували. Він мене буквально на руках носив. Наші почуття були щирими та взаємними. Далі було заміжжя і діти. У нас їх двоє. Доня Іринка вже сама заміж вийшла і її молодший братик Олексій. Він зараз університет закінчує. Дітки – гордість нашої сім’ї. І ось років зо 3- 4 ми з чоловіком уже живемо самі.
Спершу було дуже незвично, а потім якось призвичаїлися.
Жоден з нас особливо не вередував, не чіплялися одне до одного через дурниці. До одного моменту. Доки я не побачила, що мій чоловік листується з іншою жінкою. Це трапилося зовсім випадково. У мене немає звички перевіряти чужі речі, бо я ніколи й нічого не підозрювала у подібному. Тим більше чоловіка, з яким прожила дель не 40 років. Я повністю йому довіряла. А потім він залишив телефон на ліку і пішов у ванну. Екран засвітився, і там було те злощасне повідомлення від якоїсь Марини, яка цілком зруйнувала наші відносини.
Скандалів влаштовувати не стала. Я ж не маленька дівчинка. Просто вирішила поговорити з коханим. Чоловік сказав, що це його однокласниця. І нічого особливого між ними не було. Просто тісно спілкуються, бо й досі залишаються хорошими друзями. І його найбільша помилка в тому, що він не розповів мені про неї раніше. І взагалі Марина тільки з-за кордону в рідні краї, от вони й почали спілкуватися. Але щось мені підказувало, що справа пахне смаженим.
Я вдала, що повірила. Сварки були б зайвими. З часом взагалі змирилася і перестала підозрювати Григорія у зраді. Але потім все знову повторилося. Марина не зникала із життя мого чоловіка. Вони навіть частіше бачитися почали. Я не витримала. Я вирішила пересвідчитися, що знайомі вони давно, тому хотіла розпитати про цю горе-подругу у сестри Григорія.
І, що ж… Усе таємне стає явним.
Ніякої Марини сестра мого судженого не знала. Вони не вчилися разом, не жили в одному дворі, не спілкувалися в університеті. Тому я зрозуміла, що коханий нагло збрехав мені. Але для чого? Екстриму на старість захотілося? Мав би совість. Ми ж не малі діти. Він же знає, що я не влаштовувала б сцен. Прийняла б будь-яку правду. А ось брехню терпіти не збиралася. Тепер не знаю, що мені робити далі.
Будь-яка розумна жінка на моєму місці просто зібрала б речі і пішла або вигнала зрадника з дому. А я не хочу покидати свій дім на старість. Та й куди мені йти? До дітей? Тіснитися з ними? Заважати їм? Думаю, у такому віці вже пізно починати життя із самого початку. Григорій – єдиний мій чолові. Про інших я ніколи навіть не думала.
Поки з висновками я не поспішаю. Збираюся ще раз поговорити з чоловіком відверто. Боюся, звичайно ж, бо ніхто не знає, чим цей діалог скінчиться. Але без нього ніяк. Прикро, якщо він і справді весь цей час мені просто брехав. Мені важко буде переживати зраду після стількох років шлюбу. Ніколи б не подумала, що в такому віці зіткнуся з подібними проблемами.
Зрештою, у житті всяке буває. Можливо, просто сестра не впізнала Марину чи це людина з іншого періоду його життя. Та й немає сенсу палити мости, не виявився правди. Потрібно, щоб коханий сам у всьому зізнався. Тільки тоді можна буде судити його.
Навіть якщо він мені брехав, то хай просто зізнається. Так буде простіше прийняти цю правду.
З іншого ж боку 60 років – це не вирок. Може, і я ще матиму можливість змінити власну долю. Ніколи не знаєш, де загубиш, а де знайдеш.
А як би ви вчинили на місці жінки?
Що їй порадите?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!