Нам з чоловіком по 72 роки, ми на пенсії, і, звичайно, ні на що у нас не вистачає грошей. У двох дорослих доньок влаштоване життя, вони мають власні сім’ї, хорошу роботу. Завжди думала, що це буде допомога на схилі літ. Якщо раніше старша донька нам допомагала продуктами, то зараз вона повністю поринула в материнство і сказала, що хоче дбати про майбутнє власних дітей, а нам людям похилого віку мало вже що потрібно, вистачить і пенсії.
Ну пенсії нам вистачає на продукти, однак в чоловіка проблеми з серцем, він після інсульту, тільки уявіть, скільки ліків потрібно. В мене теж букет захворювань, які я отримала внаслідок важкої роботи. Всю молодість гарувала заради своїх доньок. Ми з чоловіком з молодості дбали про дітей. Купили обидвом по квартирі, оплатили навчання. Соромно бути тягарем для власних дітей, але ще гірше усвідомлювати, що допомоги чекати ні від кого.
Живемо з чоловіком в двокімнатній квартирі, тому молодша дочка запропонувала здавати одну кімнату, щоб був прибуток. Вирішили, що нам дуже багато двох кімнат, можна заробити, а жити в одній. Але я не можу уявити, що з нами в одній квартирі будуть жити чужі люди, користуватися кухнею, ванною. Це просто немислимо для мене. Не так я уявляла свою старість.
Коли ми відмовилися, дочка розсердилась і сказала, що це означає, ми не особливо потребуємо, якщо не хочемо потіснитися, що люди все життя живуть з дітьми в комуналках, а ми такі вибагливі.
У нас колись була і дача, але дочки туди не їздили, нам самим було важко її утримувати, тому продали, гроші віддали на навчання онукам. Ось тепер дуже шкодуємо. Чоловік каже, що ми могли б там жити, а квартиру здавати, а наші знайомі здають дачу на літні місяці і до пенсії мають прибавку. Наш будиночок був біля річки, так що охочих було б багато. Але тепер пізно про це говорити.
Дочки приїжджають по черзі, але продукти купують за наші гроші. Кажуть, що самі зараз сидять без роботи через війну. Я розумію, що їм теж важко, але що робити нам? Квартира залишиться їм, а це теж чимала спадщина в наш час.
Я вже задумуюся про те, щоб найняти людину, яка буде за нами доглядати, а ми натомість перепишемо власну квартиру. Доньки зайняті, а не думають про те, що колись до них ставлення буде таке ж, коли нічого буде дати. Хіба я не права?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!