Що ж тату, а ти знаєш, що я випускниця? Здивований? А мені й мамі зовсім не дивно. Той час для нас був нестерпним і дуже довгим. А знаєш, коли було найгірше і тягуче? Коли треба було вибирати: заплатити за комунальні послуги чи купити мені чоботи, а, може, здати аналізи й нарешті зрозуміти, чого я вже рік хочу з підвищеною температурою? Та це ще не все. Можна було вибрати підручник, якого в мене єдиної в класі не було.
Ми інколи не мали що їсти. Щодня вибір між картоплею і гречкою, завжди додавали сіль. На чому все це готували? Та жартах, тату. Якби не вони, то ми б і не вижили, певно.
Мама вирішила навчитись робити кондитерські вироби. А я постійно викладала їх в соціальні мережі і намагалась зробити так, щоб їх купляли. Довгі роки і ось ми вже інші, тату. Я маю і чоботи, і спортивний костюм, і підручники, і навіть репетитора. Та що там, я маю власний ноутбук! А звідки взялась сукня на випускний? Точніше, дві?
До цього всього я старалась бути маминою донею і добре вчилась. Маю медаль єдина в класі і добре склала ЗНО. І мені ніхто цих заслуг не купляв, не просив за мене, нікому не погрожували. Просто я всі роки в школі вчилась.
Мама мною пишається. Вона зробила УСЕ і БІЛЬШЕ, щоб я була такою. А що зробив ти?
Я рада, що тебе нема на цьому випускному. Не хочу тебе бачити. Чого ти маєш тут бути? Ти тато? А хіба ти пережив, коли я хворіла, ти захищав мене перед однокласниками і навіть вчителями? У тебе нема жодного права бути зараз поряд.
Якщо ти не знаєш, то мама краща за тебе. Не описати, в скільки разів. бо ти — просто нуль. Кожна гордість у вигляді медалі, похвального листа, кожна оцінка — це для мами, не для тебе. Я мамі віддаю всю себе, усю свою душу. Мама найкраща, найрідніша, найбільш любляча. Мама дала мені усе. Вона віддала мені життя. Я живу без тебе і мені чудово, до речі. Прощай. Сподіваюсь, ти більше не з’явишся в моєму житті.
Підпишу лист. НЕ твоя дочка.
Як ставитесь до такої позиції авторки?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!