Ніколи не зрозумію, чого жінки самі собі створюють проблеми. От ви колись бачили чоловіка, який переживає через свій вік? Намагається зафарбувати ледь помітну сивину, одягається в речі для підлітків, говорить молодіжними словечками? От і я такого згадати ніяк не можу. А жінки…
От якщо мені 53, то нікуди я від цього вже не дінусь. Хіба що старішою стану через рік-другий. І я цього зовсім не соромлюсь!
Одяг підбираю собі за віком, макіяж теж стараюсь не робити яскравий. І ніколи не набиваюсь на зайві компліменти. Давайте відверто: у мене вдома стоїть дзеркало. І воно не дасть збрехати, що іноді я виглядаю й на всі 60.
Змінюватися, старіти – природний процес, який чекає всіх без винятку. Це ми ще в школі вчили, якщо не зраджує пам’ять.
Але є в мене колеги, які думають, що на них час не впливає зовсім.
– Ой, оце ж ходила в магазин недавно, то думала, що й паспорт витягувати доведеться! – жалілася (чи може хвасталась) моя колежанка, якій далеко вже за 45.
– А чого ж не спитали? – уточнила в неї я.
– Наче я знаю! Очі в мене мудрі, – відрубала колега і надула ображено губи.
Не знаю, як це сприймаєте ви, але для мене смішно. Вік видають не “мудрі очі”, а наше тіло. Обвисла шия, втомлене обличчя, старі руки і колекція зморшок на лобі. І казати, що тебе сплутали з 18-річною, коли ти виглядаєш точно на свої роки – не дуже хороша ідея.
Чи не краще було б просто зрозуміти, що час не стоїть на місці, а еліксир безсмертя ще не вигадали?
Не подумайте, що я заздрю. Є жінки, які дійсно виглядають набагато молодше, ніж каже їхній паспорт. Але таких не багато. І вони теж не вічні.
Ми прекрасні у будь-якому віці. Але чогось не у всякому готові себе любити. То хіба ж це не проблема? Пора забувати вже про всі ці методи, типу “як виглядати на 18”. Пора поважати прожити роки.
А скільки років вам? І чи знаєте ви людей, які соромляться свого віку?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!