Знаєте, що я зрозуміла після поділу дідусевого спадку? Що я можу дозволити собі послати вас всіх далеко і надовго

Понад 10 років мого життя пішло на догляд за дідусем. Хоча він мені й не був рідним. Це був дід мого чоловіка. А паралельно мені доводилося працювати на роботі, поратися по господарству та виховувати дітей. 

 До слова, у старенького була ще й онучка. Ярина той час якраз жила у квартирі цього дідуся. А ми з чоловіком тіснилися в орендованій квартирі.

Мені було прикро розуміти, що він нікому не потрібен – ні свекрусі, ні онукам, ні рідним дітям.

Моє життя склалося не найкращим чином – університет я так і не закінчила через вагітність і не побудувала успішну кар’єру. 

Кожен мій наступний день не відрізнявся від попереднього: я металася від догляду за дідусем і вихованням діток. Моєму чоловікові постійні напруження вдома не подобалися й він часто йшов в загули. Іншим жінкам він не був потрібен, з дітьми та й без житла, тому завжди повертався до мене.

Я його пробачала, хоча вже і не любила. А все для того, щоб він давав кошти на дітей та дідуся. Аліса приходила до нас дуже рідко і причина у неї була одна: попросити в діда пенсії або поскаржитися на своє фінансове становище. Хоча я б не сказала, що живе вона з сім’єю погано. Гроші на оренду квартири платити не треба, тому дозволяли собі навіть відпустки за кордоном.

Дідусь мені заповів квартиру ще 5 років тому.

– Ти стала мені ріднішою, ніж всі члени моєї сім’ї разом узяті. Онук – ганчірка, віддасть квартиру матері або сестрі. Нехай краще там живуть твої діти – мої правнуки. Буде тобі своєрідна нагорода за труди. Щоб не кляла мене потім, що через мене твоє життя пройшло повз тебе.

Пошепки

Але цього ніхто з членів сім’ї не знав. Коли стан здоров’я дідуся погіршився, зразу почали приходити до нього і донька, і онука. Вони розуміли до чого все йде, й проявляли “турботу”. Але дідусь був не дурний й розумів, чому вони так вчиняють.

Після смерті старого одразу розпочався розподіл спадщини. Свекруха з Яриною переконали чоловіка, щоб він написав відмову від квартири, бо там живе Ярина, і тому це її квартира. Чоловік погодився, але ніхто не знав ще про заповіт. 

Наступного дня чоловік став збирати речі й розповів мені, що у нього інша жінки, а жив він зі мною, щоб я доглядала за його дідусем. Він пішов, а в мене камінь впав з душі. Після того, як родичі дізналися про заповіт, вони влаштували мені справжню війну з погрозами. 

–  Слухай сюди, квартиру ти не отримаєш ніколи! Вже не знаю, яким місцем ти «доглядала» за дідом, яким обманом змусила його заповідати квартиру тобі, але тобі вона не дістанеться. Ти справжня шахрайка й ми це доведемо через суд. Й сину дай спокій зі своїм виводком, в нього нарешті з’явилася нова гарна дівчина. 

– Знаєте, що я зрозуміла? Що я можу дозволити собі послати вас всіх далеко і надовго. Тому: котіться всі до біса звідси!

Я залишалася незворушною. Мене не ранили й не зачіпали образливі фрази. У мене ще все дуже навіть добре складеться у житті.

Я вже змінила роботу, придбала власне житло, і навіть чути нічого не хочу про цю невиховану сімейку.

Як вчинили б ви у такій ситуації?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Ivanna
Adblock
detector