Мій чоловік Сергій народився 31 грудня о 23:00, майже на сам Новий рік. Тому щороку ми святкуємо спочатку його день, а потім плавно переходимо до святкування іншого свята. Однак сестри чоловіка дуже добре влаштувались, адже їм можна ніколи нічого не готувати на Новий рік, вони просто щороку приїжджають з чоловіками до нас, а дітей залишають у мами. Ми звісно любимо гостей й для нас це завжди було приємно, але два роки тому я побачила справжню натуру зовиць і тепер вирішила, що з мене досить!
Якщо вас зацікавила ця історія, тоді шукайте більше за посиланням https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Якось сестри приїхали до нас 31 грудня увечері, але взяли із собою дітей. В кожної їх по двоє. А я якщо відверто, була шокована, адже не розраховувала ще на дітей. Крім того, був ще мій брат із сестрою та ще двоє друзів чоловіка. Загалом усіх було дуже багато, повна хата людей. Усі святкують, а я в той час бігаю з кухні на кухню, бо то їм не так, то їм чогось бракує, то діти щось там розбили чи розлили… Але що найбільше мене здивувало, це коли діти побачили під ялинкою подарунок. Це був подарунок нашому синові Олежику, проте коли діти зовиць побачили цей пакунок — почався справжній армагедон! Дітлахи репетували, кричали та плакали, мовляв, а чому їм під ялинку нічого Миколай не поставив.
Я швидко забрала той пакунок з-під ялинки та почала заспокоювати дітей. Однак Олена, старша сестра Сергія, тоді каже до мене:
– Навіщо ти забираєш від дітей іграшку? Дай їм нехай бавляться! А якщо на те вже пішло, то що не можна було підготувати вже для всіх подарунки?
– Ну, по-перше, ніхто не попередив, що будуть ще діти, а, по-друге, цей подарунок тільки для Олежика. Не хочу, щоб діти його зараз поламали — відповіла їй я.
Тоді всі на мене так понадувалися, ніби я ворог народу. Після того спокою в домі ще більше не було. Їхні діти так верещали, що думала мені барабанні перетинки потріскають. Але слава Богу якось я пережила цю ніч. Однак я пообіцяла собі, що наступного року святкуватимемо лише утрьох, бо з мене досить!
Почнемо з того, що й так наробилася як віл, адже наготувати треба на всіх, тому на кухні я практично жила два дні перед тим. Так ще й не дешеве це задоволення приймати гостей. Тому через рік ми з Сергієм вирішили, що цього разу вже точно поїдемо десь відпочити з 30 грудня по 1 січня, аби не застати гостей вдома.
Але поки ми були в Карпатах, телефон мого чоловіка просто розривався від телефонних дзвінків сестер. Тоді Сергій все-таки взяв слухавку й Олена йому каже:
– Сергій вітаю тебе! Ми увечері прийдемо, як завжди, чекайте нас!
– Дякую, але нас немає вдома, цього року ми святкуємо в Карпатах — сказав їй мій чоловік.
– Що? Як це так? Чому ви порушуєте традиції та й взагалі ми вже налаштувалися їхати до вас…
– Вибачте і скажи це усім, щоб не їхали до нас — далі мовив він.
– А як же ми переживемо без салатів твоєї Оксани?? Я нічого не готувала, думала смачно поїмо у вас.
Сказати, що я була шокована почувши це — нічого не сказати. Гарно влаштувались зовиці, щороку все моїми руками готувати й святкувати, але більше такого не буде! Чоловік сказав, що традиції змінились й тепер його День народження та Новий рік це суто сімейні свята, які ми проводитимемо без гостей. Сестрам звісно це дуже не сподобалось, але мені все одно.
Підписатися на автора статті цієї історії можна за посиланням https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!