У 2015 я поїхала в Португалію на заробітки. Сама колись працювала на пекарні головним технологом. Однак, наше виробництво збанкрутувало, всіх звільнили без виплати зарплати.
Тоді я не знала, що робити і де шукати гроші. Адже наше містечко невелике, як таких пропозицій ніде нема. Тому вирішила поїхати закордон. Тим паче, там працювала моя шкільна подруга. Це вона, до речі, першою запропонувала переїхати.
Мені ще дуже зіграла на руку професія. Без проблем влаштувалася кухарем в один ресторан при готелі. Це було популярне місце серед туристів. Людей тут завжди було багато, адже воно розташовувалося неподалік від пляжу.
Час від часу до мене ще приїздив чоловік Василь на сезонні роботи. Він майстер, вміє гарно робити ремонти. І він брав відпустку на своїй роботі в Україні та їхав у Португалію до мене. Разом ми заробляли чималі гроші. Зараз він тут зі мною, виїхав ще восени 2021 року. Його компанія також закрилася.
Але все вкладали в родину. Спершу купили старшій доньці Зоряні двокімнатну квартиру, зробили ремонт. А рік тому молодшому синові Колі також допомогли. Раз на місяць висилаємо їм пакунки з продуктами та пару євриків, аби нашим онукам купили якісь гарні іграшки, до школи зібрали.
В Україні ще живе молодша сестра мого Василя, Валентина. Вона розлучена, має сина, живе у квартирі покійної свекрухи.
Мені її колись по-жіночому було шкода. Валя сама, без чоловіка, він пішов до молодої коханки. Ще й на роботі її звільнили. Тому я висилала їй гроші. Інколи 100, інколи 300 євро, як виходило. Аби вона хоча б мала на що продукти купити та про дитину подбати.
Але Валя швидко звикла до нашої щедрості. То треба нову сукню купити, племіннику телефон, заплатити за комуналку. Я висилала гроші, але вже менші суми. А вона все одно натяків не розуміла. І вже почала дорікати:
-Тільки 30 євро і пакет з продуктами? Вас жаба давить в тій Португалії чи що?
– Ні, просто у нас є ще діти. Чому ти досі роботу не знайшла?
– Навіщо? Тут нічого нормального нема.
– Ну тоді роби документи та їдь до нас працювати. Повірте, ми допоможемо знайти хорошу роботу.
Але всі мої поради Валя пропускала крізь вуха.
Останньою каплею стало святкування дня народження її сина Олега. Валентина хотіла купити йому дорогий спортивний велосипед та айфон. Звісно, ця забавка коштувала чимало. І як ви думаєте, у кого Валя просила гроші? Звісно, у нас.
– Ну це рідний племінник, ви повинні йому купити..
– Валю, але в нього є ще мама. І тато, який має платити аліменти.
– Та ви геть Бога в серці не маєте! Вам гроші дорожчі за родину чи що?
Ну і після такої сварки ми з Валею не спілкуємося. Якщо ми приїжджаємо в Україну і нас запрошують родичі, то вона принципово не ходить у гості. Ось така “притрушена” у мене зовиця.
І от зараз ми з чоловіком собі відкладаємо на власний бізнес. Рано чи пізно доведеться повернутися в Україну. Тим паче, дуже сумую за онуками. Та і роки даються в знаки.
Ми хотіли відкрити свій продуктовий магазин десь на базарі. Ну і мали пару тисяч євро на оренду, закупівлю товару.
Минулої суботи вирішила перерахувати запаси. І щось сума не збігалася, там на 3 тисячі євро було менше
– Василю, а куди гроші зникли?
– Ой, збув тобі сказати. Я Валі дав, вона ремонт робить у квартирі.
От сталося те, чого я найбільше боялася. Зовиця сіла братові на голову і крутить ним, як циган світом. А Вася в мене такий слабохарактерний, не вміє говорити слово “ні”. Що його просять – те він і зробить.
Я так розлютилася, одразу зателефонувала зовиці:
– А ти чого так командуєш? То Вася мені зі своєї зарплати гроші на ремонт дав.
– Ну тоді я приїду в Україну та відсуджу в тебе половину квартири. То ж свекрухи, так? Ну от, а Вася має право на спадок.
– Тільки посмій!
– Посмію, повір. Гроші на гарного адвоката у мене точно є. Або повертай борг, або зустрінемося у суді.
Я просто не знаю, як ще провчити зовицю. Така ледацюга, яких ще світ не бачив. Може, ця ситуація її нарешті приземлить і вона візьметься за голову.
Мені не шкода грошей. Я просто не люблю, коли люди сідають на голову та починають знецінювати чужу працю. Вона ще жінка молода, може зібрати речі та поїхати на заробітки. От що з нею буде на старості років?
На Вашу думку, після такого вчинку родичка зрозуміє свою помилку?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!