Мій свекор дуже погана людина. Василь Степанович любить горілку більше, ніж дітей та онуків. Я можу на пальцях одної руки перерахувати дні, коли бачила його тверезим. А зі своїм чоловіком я вже 10 років живу!
Матвій казав, що тато завжди випивав і постійно кричав. Міг навіть на нього, сестру чи навіть маму руку підняти. Не раз він та Софія (молодша сестра) просили маму розлучитися. Але вона все терпіла та казала, що нема куди піти. Адже свекруха працювала на пекарні, а квартира належала Василеві Степановичу.
Чоловік часто казав, що став успішним всупереч батьку, бо розумів, до чого може довести горілка. Він навіть зараз пиво не випиває, тільки якісь соки чи чай. Алкоголь для нього найбільший ворог.
Ми спершу старалися якось врозуміти свекра, возили його до лікарів. Ще лікували народною медициною, кололи голочки та давали пити різні чаї. Однак, нічого не допомагало і пані Василь напивався до чортиків.
А 2 роки тому не стало свекрухи, інфаркт. Щоб ви розуміли, їй так стало погано, а свекор навіть не викликав швидку допомогу, бо заснув з перепою. Тоді вже Мирон сказав, що не хоче бачити батька і зрікся його. Сестра Софія ще у 2017 році переїхала до Києва і не давалася чути. Хіба приїздила на свята, але надовго не затримувалася.
Правда, я раз на 2 тижні приїздила до свекра, привозила йому якісь продукти, домашню випічку.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Все-таки, мені було дуже шкода пана Василя. Заїхала на годинку, щось поприбирала, сміття винесла, всі порожні пляшки дістала. Але гроші ніколи не давала. Інколи свекор “ловив білочку” і думав, що я грабіжниця. Було б що в тій старій розвалюсі красти, чесно, якщо він все добро вже пропив.
У квартирі вже нема мікрохвильовки, телевізора, килимів. Запах перегару та цигарок, аж нудить. Ось до такого стану за 2 роки свекор довів квартиру. І ще й запрошує “колег” випити чарку. Правда, Мирон все-таки оплачував батькові комуналку, аби він геть у тій квартирі не помер.
Так от, за 2 роки Софія ні разу не поцікавилася станом батька. Як вона сама казала “мене той старий алкаш не хвилює, хай вже в домовині опиниться”. Але тиждень тому подзвонила до нас і сказала, що переїздить на квартиру батьків. Адже колишній чоловік хоче розлучитися, квартира у Києві його, Софія там не прописала.
Звісно, з батьком-алкоголіком вона жити не хоче. Тому вимагає, аби ми забрали Василя Петровича до себе додому:
– Ти ж старший, повинен за татом доглядати. Може, він нарешті перестане пити.
– Знаєш, я вже стільки років старався і марно. Годі, я йому не нянька. В нього нема совісті і все.
– Я не буду терпіти ці пянки-гулянки на квартирі.
– І що тобі заважає орендувати?
– Ну я ж донька, то мій спадок.
– Дивися, як ти згадала. Нічого, що половину квартири належить мені також?
– Хочеш житло ділити? Тоді зустрінемося в суді!
Софія всіма силами хоче позбутися батька. Від родичів почула, що вона шукає якийсь типу стаціонар чи спеціальний дім для літніх людей.
Ну і ще претендує на всю площу. Так, там квартира маленька, двушка в сталінці, район тихенький, ніякої важливої інфраструктури нема. Великі гроші за продаж не вийде заробити, але сума буде нормальна. Тим паче, ми б могли собі відкласти ці заощадження у банк чи купити новішу машину.
І я категорично проти. Як це – мені свекор з проблемами, а зовиця квартира? Я боюся брати до себе Василя Петровича, бо він наробить біди. Вдома двоє малих дітей, він може їм зашкодити. Ще не вистачало, аби свекор і в нас забрав золото в ломбард.
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!