– А ти чого мене слухала?! Своєї голови на плечах нема? – сказала свекруха після того, як на мене накричав чоловік

Вранці прокинулася, щоб провести чоловіка на роботу. Зготувала йому сніданок, потім нагодувала дітей. Чоловік пішов на роботу, а я почала розбирати білизну. Якраз в цей момент підійшла свекруха й просто стояла наді мною і спостерігала, як я обираю речі для прання

– Зою, іди краще з дітьми погуляй, їм треба свіжим повітрям дихати!  – сказала раптом свекруха.

–  Пізніше піду, хочу випрати білизну, посуд після сніданку помити, ще обід приготувати треба, – зітхнувши, відповіла я. 

– Ти не переживай, обід на мені, а ти речі і ввечері можеш допрати, – щиро мовила свекруха.

Я здивувалася, подякувала їй і пішла збирати дітей. За цей час думала, а, може, мені і пощастило зі свекрухою, не така вона вже і погана. Пішли ми з синами на дитячий майданчик, потім ще купили морозива, гуляли. Їм було цікаво все: безліч запитань про кожен камінчик, про сонечко, чому травичка зелена.

Повільно прогулювалися дорогою додому й прийшли вже після обіду. Я сама здивувався, як так швидко пройшов час. Йшло вже до вечора, тож я пішла в ванну купати синів, потім нагодувала їх й ми пішли гратися в кімнату. 

За декілька хвилин пішла на кухню, подивитися, що робить свекруха. Вона була біля плити, а за столом сидів чоловік, їв пельмені й сердито глянув на мене.

– О! З’явилася! – сказала з докором в голосі свекруха. 

– Де ти була? – вже й чоловік став розпитувати.

– Ми гуляли з дітлахами, – сказала я й глянула на свекруху, яка єхидно посміхалася, взагалі не розуміла, що відбувається.

Пошепки

– А вдома робота, що сама зробиться? Чому ти не прибрала, їсти не приготувала. Чому мама повинна все за тебе робити? Вона сказала, що ти все кинула й пішла прогулюватися. 

– Ей, ви ж самі мені сказали іти з дітьми погуляти! – обернулася я до свекрухи.

–  Запропонувала подихати свіжим повітрям, а не гуляти цілий день, я ж не знала, що ти підеш з кінцями, – сказала свекруха, стиснувши губи.

На моїх очах вже виступили сльози, мене розривало почуття несправедливості. Я хотіла все пояснити чоловікові, але він вже встав за столу й пішов у кімнату. 

– Я не хочу більше такого бачити, – гаркнув на мене чоловік, – ти мене зрозуміла?

– Так, – тихцем сказала я й опустила голову. Потім звернулася до свекрухи:

– Ви ж самі запропонували, сказали, щоб я пізніше випрала білизну, – обурена промовила я. 

– Ой, мало що я там казала, ти маєш свою голову на плечах, треба було думати. От і уроком тобі буде, що спочатку всі справи, а лише потім гулянки. 

Вона вийшла з кухні, а й залилася сльозами. Тоді почала мити посуд, щоб трішки заспокоїтися. Нікому не можна вірити в цьому житті, всюди підлі люди. 

Що Ви думаєте з цього приводу? 

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

U2
Adblock
detector