Багато років я уявляла, що повернусь в рідне село переможницею. Я ж тепер заможна, он яку хату збудувала, аби всі бачили. А коли їхала до Італії була нещасна й усіма покинута.
Зараз мені 41 рік, з них 22 була на заробітках. Зовсім молоденькою поїхала. Тоді іншого виходу не бачила. Мама вже там була, а мені жити не хотілось.
З 15 років я зустрічалась зі Степаном. Пів села за ним бігало. Ще б пак – хлопець високий, гарний, син директора колгоспу. Та він покохав мене. Ми були разом і планували після школи побратися. Це не дуже подобалось його батька. Я ж не багата. Тато помер, мама – бібліотекар у школі. Жили в старій халупі. Та Степан запевняв, що буде лише зі мною.
І ось, коли мені було 18, ми визначили дату весілля. Вже готувались, домовились про застілля в клубі. Мама тому й до Італії поїхала, щоб трохи на все це заробити. А за місяць до свята привезла мені вишукану сукню. Я була на сьомому небі від щастя. Аж раптом, всього за два тижні до весілля Степан прийшов до мене.
– Катя вагітна. Вибач, я не хотів, хильнув зайвого. Не знаю, як так сталось!
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Тієї миті мій світ розвалився. Тиждень я не могла заспокоїтись. Мама навіть швидку викликала, щоб вкололи мені щось. А найгірше, що весілля в клубі все ж відбулось. Лиш замість мене нареченою була Катя. Скажу чесно, того дня в мене багато поганих думок було. Та врятувала мама:
– Доню, ти мусиш взяти себе в руки. Доля тебе вберегла від чогось поганого. Він же зрадник, гуляв би й потім. Збирай речі й поїхали зі мною. Нічого тобі в цьому болоті робити.
Ненька знала, що люди пліткуватимуть. Осоромлена, я поїхала. Відтоді жодного разу не приїжджала в село з мамою. Хоча вирішила збудувати гарний будинок, про всяк випадок. Ніхто ж не знає, якою буде старість.
В Італії я знайшла роботу. Прибирала й готувала в сім’ї. Мене дуже цінували. Досить довго не хотіла мати ніяких стосунків. Лишень після 30 познайомилась з Джовані. Він був чудовим, уважним і розумним. Працював лікарем, мав гарний, хоча й невеличкий будиночок. Ми почали жити разом. Згодом я покинула роботу, зайнялась собою. А коханий все вмовляв, щоб ми узаконили стосунки, а я чогось відмовлялась.
І ось я наважилась приїхати з мамою в рідне село. Почувалась королевою. В мене ж є все, про що тутешні лиш мріють. Випадково в магазині побачила Катю. Вона, наче баба стара – огрядна, уся в зморшках. Я поруч, наче дівчинка. Не буду приховувати, це мене потішило.
Знайомі розповіли, що Степан поважна в селі людина, має власне виробництво, заможний. Мені страшенно кортіло, аби він мене побачив і пошкодував про той свій вчинок.
І ось, я йшла на цвинтар, на батькову могилу. Раптом поруч зупинилась автівка.
– Невже це ти?
За кермом сидів статний, гарно вдягнений чоловік.
– Це я, Степан! Сідай, підкину.
Сама не знаю чому, але я сіла. Він відразу почав казати, що ніколи мене не забував. І завжди хотів покинути дружину й покликати мене назад. Але не наважувався. Утім я розповіла, що в мене все добре і повертатись не збираюсь. Ми довго говорили, а тоді я пішла.
Наступного дня, із самого ранку Степан стояв в мене на порозі:
– Я сказав Каті, що хочу розлучення. Завжди знав, що ти – моя доля. Повернись, в мене є будинок, машина, бізнес, ти біди не знатимеш.
– Але ж у вас діти!
– Вони вже не малі, зрозуміють. Ми ще досить молоді, можемо все виправити.
Як мені кортіло вірити в цю казку. Пообіцяла подумати. Розповіла мамі та своїй подрузі. Вони в один голос почали відмовляти.
– Зрадив тоді – зрадить і зараз! Ти що думаєш, що він вірний Каті був? Гуляв без кінця!
– Може тому, що не кохав її?
– А тебе кохав і до неї пішов?
Ненька плаче, хоче, щоб я повернулась до Джовані. А я не знаю, як бути. Може це моя доля?
Кого б ви обрали? Надійного італійця чи кохання всього життя?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!