У моєї мами дуже складний характер. От вона любить командувати та пхати носа у чужі справи. Все моє дитинство мама старалася контролювати кожен крок. І пояснювала це простою фразою “я старша і краще знаю, ти повинна мене слухатися”.
Єдина людина, якій я могла пожалітися – бабуся Василина. Вона мене дуже любила, піклувалася, після школи зустрічала мене з пиріжками та солодощами. Тим паче, бабуся дуже добере знала математику, тому допомагала мені з домашнім завданням.
І досить часто я залишалася у бабусі на ночівлю. Дуже любила її затишну двушку, з фотографіями на стінах, красивими вазонками. От знаєте, така тепла та комфортна квартира, де ти почуваєшся щасливою. І постійний запах чаю з малиновим варенням. Неймовірний аромат!
Коли підросла, то бабуся казала, що перепише на мене житло. Однак, декілька років тому вона важко захворіла та померла. Хоча ми з мамою старалися бути поруч, щоб допомагали вдома, купували ліки.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Декілька місяців та квартира стояла зачиненою, мама час від часу приходила, аби поприбирати чи полити квіти. А потім туди заселилися квартиранти.
– Нам треба гроші. А то додатковий заробіток. Хай поживуть, ми заробимо гроші на тій квартирі.
Словом, 10 років після того мама довго здавала квартиру. Я сама виросла, закінчила університет та знайшла роботу. Там, до речі, познайомилася зі своїм нареченим Дмитром. Він так помалу завоював мою симпатію. То каву приготує, купить шоколадку, квіти анонімно подарує чи підвезе додому після роботи.
Через рік стосунків Діма зробив мені пропозицію. Мамі такий “зять” одразу не сподобався і вона всіляко намагалася відмовити мене від весілля:
– Я Бога молила, аби він тобі гарного чоловіка послав. А ти кого вибрала?
– Мамо, Дмитро мене кохає.
– Ага, кохає. Приїхав з села, ні квартири, якась машина старезна, яку на металолом треба здати. А ти вже одразу заміж зібралася.
Так, мій чоловік не мільйонер, а звичайний працівник. Хоча заробляє достатньо, не пиячить та не палить, займається спортом. Ну єдине, чого нема – квартири, але хоче собі купити.
Я намагалася якось примирити маму та Дмитра. Тим паче, була чудова нагода – ремонт у квартирі бабусі. Адже, як то кажуть “одним вистрілом двох зайців”. Зробимо гарний ремонт у моїй квартирі (я ж єдина онучка) та налагодимо стосунки з мамою.
3 місяці ми допомагали мамі. Щодня їздили після роботи додому, за свої гроші купили меблі та шпалери, заплатити майстрам за роботу. Витратили ми чималу суму, повірте.
Думаєте, це допомогло? Ні! Мама наступного ж дня заселила нових квартирантів. Ще й ходила і дорікала, що у мого нареченого руки не з того місця ростуть:
– Ну ти глянь, як тут криво плитка стоїть. То твій Діма ставив. Майстер-ламайстер!
– Мамо, ми і так тобі дуже допомогли. Ти повинна віддати нам це житло.
– З якого це дива? Купили якісь дешеві китайські меблі!
Ми з мамою дуже посварилася. Вона не оцінила нашу допомогу та сказала, що ремонт треба переробляти. А коли Діма попросив повернути кошти, то такий скандал влаштувала:
– Бачиш, який у тебе чоловік меркантильний. Рахує кожну копійку.
– Мамо, ми витратили…
– То він тобі спеціально зробив пропозицію, аби квартиру забрати. Аферюга!
Я не знаю, що далі робити з мамою. Мене дуже засмучує її поведінка. Чому вона завжди бачить тільки негатив?
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!