– Зрозумій, нам треба трохи пожити окремо! Так психологи радять! – Чоловік просто пішов, а я ще довго не могла збагнути, чому

Мені здається, що сучасні люди перестали шанувати шлюб. Щойно в когось з’являються проблеми – розлучаються. Хоча й усі добре розуміють – в кожному подружжі трапляються кризи.

З Олегом ми прожили в шлюбі 16 років. Коли я вийшла за нього – мені всього 19 було. Та дуже покохала, того й погодилась. Згодом в нас народився син Дмитро. Я з головою поринула в материнські обов’язки.

Не зчулася, як чоловік віддалився від мене.

 – Ти мусиш приділяти увагу не лише дитині, а й мені.

 – Але ж я стомлююсь. Усі домашні справи на мені.

Ми почали сваритися. Я не знала, чому коханий не розуміє, що мені важко. Та цю кризу якось вдалося пережити. Думаю, завдяки моєму спокійному характеру, я ніколи не сварилась і не звинувачувала Олега. Хоча він був далеко не ідеалом і заробляв досить мало.

Роки минали, я повернулась на роботу. Та щовечора бігла додому, аби встигнути приготувати їжу та поприбирати. Щастя, що син мені допомагав. Та чоловік жодного разу навіть не подякував за мої старання. 

Останні два роки стали для нас новим випробуванням. Ціни на все зросли, ще й ситуація в країні. А Дмитрику скоро до університету вступати. Потрібні гроші на репетиторів, а ще одяг, книжки. Чоловік постійно робив мені зауваження, все його не влаштовувало. А потім почав затримуватися на роботі, ходити з друзями в генделик. А одного разу, коли я саме готувала вечерю, прийшов і заявив:

Пошепки

 – Ти знаєш, нам треба пожити окремо. Так психологи радять! Аби відновити почуття і відпочити один від одного.

 – Я тебе не тримаю.

Олег просто пішов. Я не знаю, що він там робив, але два місяці не з’являвся, ще й грошей на сина зовсім не давав. Атоді одного вечора просто прийшов:

 – Все, я відпочив! Тепер цінуватиму вас значно більше.

 – А вже й не треба! Я зрозуміла, щоб без тебе нам краще!

Такої відповіді він не очікував. Та я багато думала і збагнула, що якщо він так легко йде від нас, то неодмінно зробить це знову. А навіщо такий стрес? Тим паче, що нам і справді спокійніше без нього. От лишень на аліменти після розлучення неодмінно подам, інакше допомоги не дочекаюся.

Батьки мене сварять за таке рішення, та я не хочу нікого слухати.

Як вважаєте, треба приймати назад чоловіка, який покинув?

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

IrynaS
Adblock
detector