– Зрозумій, у твого брата діти, йому гроші потрібні! А згодом і тобі допоможемо. – Мама віддала мої гроші, навіть не спитавши

 – Ви з братом найрідніші, завжди маєте один одного підтримувати,  – мама завжди нас повчала.

Тому я все життя знала, маю подбати про Миколу, він нехай на два роки, але молодший. Усім із ним ділилася. Навіть з першої стипендії придбала йому дорогу фірмову бейсболку.  

Так життя склалося, що брат ще в студентські роки одружився. Зустрів дуже хорошу дівчину Таню. Вона мені відразу сподобалась – добра і спокійна. Ми потоваришували. Та молодим було вкрай важко – ані житла власного, ані грошей. Вони тулилися у батьків. А це зовсім не просто, в кожного свій характер. Ненька в мене хороша, але все ж тиснула на невістку. 

Тоді якраз померла моя бабуся. Вона жила в селі, але мала гарний будинок, який залишила нам з братом. Мама тоді запропонувала:

 – Ми продамо хату, а гроші між вами розділимо. Якщо ти не проти, то твою частку теж віддамо Миколі, аби кредит на квартиру міг оформити. А згодом він все тобі віддасть.

Я не була проти. Тим паче, що виходити заміж не планувала. Жила з подругою на квартирі в місті. Влаштувалась на роботу і насолоджувалась молодістю.

Микола придбав гарну двокімнатну квартиру. Згодом ще й автівку взяв недорогу. Таня народила чудового синочка. Всі ми щиро раділи. Та роки минали, а про мої гроші ніхто й не згадував. Ба більше, з часом у Миколи народилася ще одна дитина, і він почав просити у батьків гроші. Мама тоді зізналася:

 – Ти знаєш, ми з татом, ще як ви дітьми були, почали збирати для вас гроші. От зараз хочемо віддати Миколі їх.

Пошепки

  – А мої коли дасте?

– Зрозумій, у твого брата діти, йому гроші потрібні! А згодом і тобі допоможемо.

 – Але ж я теж хочу власну квартиру. Може я й не буду заміж виходити – то що, мені не допомагати взагалі?

 – Доню, братові дуже важко. 

 – Якщо ви вирішили Миколі віддати його частку, то віддайте і мені. Досить того, що за будинок я грошей, вочевидь, не побачу.

Маму моя наполегливість образила. А потім ще й Микола зателефонував з криком:

 – В тебе серця немає. Ми ж не чужі люди. Чи тобі племінників не шкода?

От розсудіть, хіба я в цій ситуації не маю рацію? Чи я маю віддати все братові? А як раптом мені знадобляться гроші?

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

IrynaS
Adblock
detector