Зі своїм майбутнім чоловіком я познайомилася на одній зі студентських вечірок, тоді ми навчалися на одному курсі, але на різних факультетах. Це було кохання з першого погляду, перед закінченням навчання орендували квартиру й вирішили ще й спробувати разом пожити.
Далі ми вдвох пішли працювати на завод, я там була бухгалтером, а чоловік – інженером, подали заяву до РАЦСу та розписалися. За три роки вже назбирали кошти на перший внесок й взяли квартиру в іпотеку. Житло обрали велике, щоб не довелося обмінювати, коли у нас будуть діти.
Іпотека була на 10 років, вже на п’ятому році я народила доньку й пішла в декрет. З чоловіком ми були надзвичайно щасливими й донечка була справжнє диво. В декреті я не засиджувалася, й повернулася на завод, там мені якраз пропонували підвищення – стати заступником головного бухгалтера заводу. Я не могла втратити таку можливість й одразу погодилася. Зарплата у мене стала більшою втричі, чоловік заробляв значно менше. З моєю допомогою іпотеку ми виплатили на декілька років раніше й у нас розпочалося комфортне життя – поїздки на море, дорогі речі.
Вже і дитина пішла в школу, жили непогано, працювали, як раптом я почала помічати дивні зміни в поведінці чоловіка. Він пізно повертався додому, від нього несло жіночими парфумами. У мене почали закрадатися сумніви, але чоловік одразу відкидав будь-які мої здогадки. Казав, що я собі просто фантазую.
Одного дня в мій кабінет прийшла співробітниця і сказала, що в неї вже довгий час роман з моїм чоловіком. Я просто усміхнулася їй у відповідь й зберігала спокій, хоча відчувала, як втрачаю відчуття реальності.
Молода дівчина щось продовжувала мені розповідати, які у них плани на майбутнє, тоді я просто вигнала її зі свого кабінету. Ввечері чоловік не став заперечувати й погодився розлучитися. Перед цим я поставила йому головну умову – він погоджується залишити квартиру мені з донькою, а я не буду подавати на аліменти. Так разом і дійшли згоди. В цей вечір він зібрав речі й поїхав в готель, а згодом все оформили юридично.
Коли я вже мала заяву про розлучення на руках, запитала в нього, чому він так вчинив, і почула у відповідь: “Зрозумій ти мене, я не можу більше тебе любити, ти ж моя ровесниця, а мені хочеться кохати молоду, сильну і красиву жінку. Дякую, що ти мене розумієш”.
***
Пройшло вже два роки після розлучення, й чоловік став проситися назад в сім’ю. Я знала, що так буде, однак чекати на нього не збиралася, у мене вже був інший, й ми збиралися подати заяву до РАЦСу, до того ж і донька не проти нашого шлюбу. Колишній чоловік не довго жив в шлюбі з другою дружиною, вона одразу подала на розлучення, коли дізналася, що йому не дістанеться наша простора квартира:
«Я думала, що ми з тобою будемо жити в твоїй квартирі, а ти все залишив їй, ось тепер іди до неї і живи з нею».
Чоловік пішов із заводу, ця дівчина теж звільнилася з заводу, де вони живуть і ким працюють, мені особисто не цікаво.
Молодиця – це не завжди так легко, але він отримав те, що хотів. Головне, що зараз я не самотня, а дійсно щаслива.
Що Ви думаєте з цього приводу?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!