«Любов дає вашому коханому свободу бути схожим на вас. Прихильність ж просить його відповідати вашим потребам і бажанням. Любов не встановлює жодних вимог, а в прихильності, навпаки, є одна величезна вимога — дати вам відчути себе цілісною особистістю. Любов виходить за рамки двох людей. Прихильність ж намагається відкинути все інше, крім них», — Діпак Чопра.
Одне з найскладніших рішень у житті — це відпустити того, хто зайняв твоє серце. Відпустити того, до кого звик, кого хочеться і далі любити й тримати поряд, але не можна. Бо це виявилось лише прихильністю, а вона якраз і затуманює справжню любов.
«Деякі птахи просто не можуть жити в клітці, от і все. Їх пір’я занадто яскраві, а пісні дуже солодкі та дикі. Просто відпустіть їх або дайте їм полетіти, коли ви відкриєте дверцята клітки, щоб їх погодувати. Та частина вашої душі, яка знає, що позбавляти цих птахів свободи було неправильним, веселиться, але місце, де ви живете, стане тьмяним і порожнім», — Стівен Кінг.
Відпустити людину здається настільки складно, що це близьке до нереальності. Однак це набагато легше зробити, якщо ми змінимо своє ставлення до себе ж. Так-так, до себе. Бо усе починається з нас. Кожна людина має в певну мить зрозуміти, чого вона варта, почати цінувати себе та не дозволяти ображати.
Стосунки можуть завершитись, ви можете бути в різних кінцях планети, але ваші почуття будуть з вами. Якщо досі відчуваєте любов до того, з ким вже нічого не буде, то навчіться відпускати. тренуйтесь, тренуйтесь, і згодом вийде.
Зрозумійте, що відпустити — це зовсім не означає кинути людину, зрадити чи забути її, ні. Відпустити — це дати шанс собі і їй. Не буде вона щасливою з вами. Змиріться. А любов — це коли ви хочете один одному тільки щастя, правда ж?
Справжнє кохання готове побороти усе, і йдеться не про матеріальний світ, а про духовний. Адже якщо ви й далеко, ваші тіла за тисячі кілометрів одне від одного, та все ж душі ваші разом.
Інколи можна почути, що сім’я розпалась. та не буває такого. Якщо ви подали заяву на розлучення, то це не сім’я розпалась. ось коли у вас зникли будь-які почуття і емоції до свого колишнього чи своєї колишньої, от тільки тоді сім’я справді “розпалась”.
Якщо вам важко зрозуміти самих себе, не можете зробити себе щасливими, то тут проблема не в тій людині, а в вас самих. Поки ви не навчитесь бути щасливими самі з собою, до того часу ви не зможете бути щасливими апріорі.
Не забувайте про любов і добро до себе: свого тіла і своєї душі. Усе йде зсередини, тож змініть думки і ваше життя також зміниться, ви будете шоковані. Говоріть з собою частіше чи просто почніть це робити. Навчіться слухати своє внутрішнє і щире.
Будьте наодинці із собою, інколи це набагато потрібніше, ніж гулянки з друзями. Можете взяти за звичку записувати свої емоції та відчуття. Робіть те, що вам подобається. Почніть медитувати!
Частіше гуляйте, проявляйте свої щирі емоції через сміх і сльози. Робіть дурниці, будьте диваками, грайте в дитячі ігри і займайтесь тим, що вам подобається. Не думайте про негатив, фокусуйтесь на чомусь більш приємному і такому вашому…
Усе минає, чуєте, усе?! Та якщо вам буде комфортно з вами самими, то погане минатиме швидше, а добре швидше повертатиметься. Тобто життя буде простішим. Набагато простішим.
«Будьте як природна стихія: коли дме, є тільки вітер; коли йде дощ, є тільки дощ; коли хмари розсіюються, з’являється сонце», — Лао-Цзи.
Відпускайте людей. Відпускайте. Хто захоче, той буде з вами. Не йдіть проти життя, станьте йому вірним другом.
Нащо ви тримаєтесь за минуле?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!