Ми з чоловіком довго не мали дітей, однак, на щастя, в нас народилась потім донечка. Ми її пестили, голубили, любили, адже вона в нас одна. Я старалась дуже добре виховувати доньку, аби було кому нас старість води принести. Зараз нашій Анастасії виповнилось 19 і як виявилось виховати мені її як належне не вдалось.
Усе почалось з того, що я думала, що моя дитина старанно вчиться та ходить на навчання в університет, а виявилось вона дивлячись мені в очі бреше.
Якщо вас зацікавила ця історія, тоді шукайте більше за посиланням https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Нещодавно я зустріла свою давню колежанку, а вона якраз працює в університеті й те, що вона мені при зустрічі сказала, змусило мене неабияк червоніти. Мені стало відомо, що Настю відраховано з навчального закладу ще на першому курсі за відсутність на парах. Сказати, що я була шокована — це нічого не сказати. Адже Анастасія завжди переконувала мене, що все гаразд й вона ходить на навчання.
Цього ж дня я вирішила, що запитую доньку, чому вона так вчинила. Але її відповідь мене ошелешила.
– Анастасіє, це правда, що тебе відрахували з університету рік тому?
– Мамо, відчепись, це неправда — далі обманюючи мене сказала донька.
– Чому ти обманюєш мене? Що трапилось? Адже це мені розповіла Надія Василівна, яка там працює — далі запитувала її я.
– Добре, якщо ти хочеш правду, тоді буде тобі правда. Так, мене відрахували. І раз ти вже знаєш це, тоді я повідомлю ще дещо… — відповіла Настя.
– Що ще ? — збентежено запитала я.
– Я зараз йду, але коли повернусь, то буду не сама — заявила донька.
Тієї миті я вже не знала, що від неї очікувати, адже виходить, що я зовсім не знайома зі своєю донькою, якби це дивно та сумно не звучало. Увечері повертається Анастасія з якимось хлопцем, а він тримає її за руку.
– Мамо, тату, це мій хлопець — сказала вона.
Якщо чесно, він мені одразу не сподобався. Його зовнішній вигляд був жахливим, м’яко кажучи… Довге фарбоване волосся, нігті, пірсинг в носі та в бровах. Одним словом — жах. До того ж за весь вечір він не вимовив і слова. Нам з чоловіком не вірилось, що такий хлопець міг сподобатись нашій донечці. Однак напевно ми її зовсім не знаємо.
Далі все було ще цікавіше, тому що донька вирішила, що незнайомець може жити у нас у квартирі. Без жодного попередження він залишився ночувати. І так день за днем…
Той Артур почував себе тут як вдома, господарював по повній програмі, тому врешті решт моє терпіння тріснуло.
– Так, досить! Настя, сьогодні ж твій друг має заїхати з нашої квартири — крикнула я.
– Ні, цього не відбудеться! Тепер він мій чоловік і нікуди звідси не піде — відповіла мені донька.
– Що? Як чоловік?
– Ось так! Ми з Артуром нещодавно розписались і тепер законні чоловік та дружина!
Мене це неабияк приголомшило!! В мене бракувало слів, щоб щось відповісти на те їй! Але що я тепер зроблю? Вже пізно… Людоньки, у моїй хаті тепер щодня розважаються якісь чудернацькі люди, я навіть не можу вільно ходити по власній квартирі. Здається, що наша рідна донька скоро мене з чоловіком на вулицю вижене. Поки це ще не трапилось, знайомі кажуть прогнати їх обох з квартири, але ж як я можу вигнати свою ж дитину? Що мені робити я взагалі не знаю…
Підписатися на автора цієї історії можна за посиланням https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!