Сюди рідко пишуть чоловіки, так думаю. Але все одно хочу поділитися історією. Не сприйміть не так, але я сильно заплутався.
Якось їздив на форум в інше місто. Збиралися колективом авторів. Серед них була одна красива дівчина. Почав спілкуватися з нею ближче. Ми ніби сподобалися одне одному. Далі було довге листування, прогулянки, зустрічі. Досі разом. Досі спілкуємося. Виявилося багато чого нас пов’язує. Вона красива, висока і до того ж далеко не дурна. Мені з нею цікаво. Я навіть почав думати про стосунки, втім, є одне “але”. Коли я роблю перші кроки, проявляю ініціативу, починаю до неї наближатися, бо хочу показати, що вона мені не байдужа, то моя новоспечена дівчина починає включати задній хід. Просто показує дистанцію.
Вирішив не поспішати. Дав їй час. Потім думаю, можливо, я не в її смаку. Відсторонююся сам. Знову не те. Тоді дівчина дає зрозуміти тим чи іншим способом, що я теж цікавий, ніби грає в кішки-мишки. Усі спроби, якось знайти спільну мову, закінчуються невдачею. Починаються якісь незрозумілі недомовки, одним словом нам стало дуже важко спілкуватися. Хоча вона мені подобається, я в цьому навіть не сумніваюся, але своїм складним характером вона вбиває у мені, будь-яке бажання залицятися до неї.
Зараз не знаю, що робити. Вирішив серйозно з нею поговорити. Питаю: «Що будемо робити?», а вона мені: «Уявлення не маю». Уже третій день не говоримо. Не знаю, чи є сенс писати їй і чи варто взагалі продовжувати ці стосунки. Може, легше просто кинути? Але шкода. Вона справді мені дуже подобається. Сподіваюся, ви мені щось порадите.
Що можете порадити юнакові?
Можливо, час припинити ці стосунки?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!