Моя донька 4 роки тому вийшла заміж за Олексія. Не можу нічого поганого сказати про свого зятя. Але й гарним чоловіком його назвати язик не повертається.
У нього взагалі нема ніяких амбіцій, нуль планів! Влаштувався на роботу охоронцем у магазин. І за 4 роки ніякого росту в кар’єрі. Ну якщо тебе не влаштовує ця робота, то треба щось змінювати. Шукати кращий варіант або ж просити підвищення на роботі.
Ще й за ці роки не зуміли відкласти гроші на власне житло, до останнього жили на орендованій однокімнатній квартирі. Навіть от коли діти народилися, то Олексій взагалі не хотів рухатися та щось змінювати. Моя Христинка була змушена вийти з декретної відпустки, влаштувалася у салон краси адміністратором та на пару прибиральницею.
Не раз я намагалася якось поговорити з Христиною за чоловіка:
– Ну скільки можна? Доцю, у тебе двоє діток. Ну сьогодні квартира є, а завтра нема. Куди ви підете? На вокзал?
– Мамо, а кому зараз легко? Хіба депутатам та мільйонерам, а не нам, звичайним трудягам. Якось стараємося на ці гроші виживати.
У зятя були постійні відмовки. Закордон їхати не хоче, бо, бачте, мови не знає. Але можна вивчити. Другий підробіток шукати так само не поспішає – бо він не конячка валова. Ну нехай це скаже двом діткам, яких треба годувати, одягати, доглядати.
Ми інколи з чоловіком стараємося підкинути Христині хоча б 500 гривень, аби вона купила онукам щось на вечерю. Та хоча б шоколадкою потішить чи відведе у ігрову кімнату.
– Краще б вона з ним розлучилася. Нам легше буде, – часто бурмотів чоловік Микола.
Декілька місяців тому я отримала у спадок від тітки двушка на Левандівці. Тітка Орися не мала дітей і вирішила переписати квартиру на мене. Ми з чоловіком вирішили, що продамо житло та вкладемо у кращу квартиру для доньки.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Звісно, новобудова коштує дорожче, тому ми ще доклали чималу суму зі своїх заощаджень. Зробили невеличкий ремонт, деякі меблі викупили у сусідів або ж родичі просто так віддали.
Тиждень тому нарешті закінчили той ремонт та запросили дітей у гості. І з ними разом прийшла сваха, Ольга Василівна. Ми їй пропонували долучитися до ремонту, ну дати хоча б 50 тисяч, аби купити диван чи столи. Однак, вона різко відмовила. “Мені треба ще доньку на ноги підіймати!”. Але ну крім доньки, є ще її Олексій та онуки.
Принесли тортик, шампанське. Сваха ходила від кімнати до кімнати, зазирала у кожен кутик, як той ревізор:
– Ой, ну знаєте, гарна квартира. Але хіба Стрийська – то нормальний район? Тут же нічого нема.
Чесно, мене така поведінка обурила. От ти ні копійки не дала, не допомагала і ще ходиш та командуєш. І вже бачу, що чоловік Микола почервонів від люті:
– Слухайте, от купите дітям квартиру – тоді і поговоримо. А сюди ви навіть сміттєве відро не взяти.
Так новосілля перетворилося на сварку. Олексій почав заступатися за свою маму, дорікав, що ми навмисне купили квартиру, аби принизити його чоловічу гідність. Ну так, була б вона у нього ще 4 роки тому.
Але найбільше мене шокувала поведінка доньки. Вона стала на сторону чоловіка та свекрухи:
– Я ж вас не просила мені квартиру купувати. Ми самі назбираємо. А ці подачки від вас взагалі не потрібні!
Так ми посварилися. Микола принципово не хоче телефонувати до нашої Христини, заселив туди нових мешканців та здає в оренду. Каже, що хоча б так ми будемо відбивати ціну за вкладений ремонт та купівлю.
Я не розумію одного – чому донька так різко змінила думку. От спершу жалілася на чоловіка, дорікала, що не хоче працювати заради родини. А тут такий скандал зробила з порожнього місця. Ну от хіба вона з тим горе-чоловіком буде щаслива реально?
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!