У мене такий зять, з якого нема що взять, чесно! Ні вищої освіти, ні нормальної роботи, та ще й без житла. Де моя Христина такого горе-кавалера найшла? От рік вони одружені, але я не перестаю дивуватися нахабності того Романа.
Отож, після весілля молодята переїхали жити в мою квартиру-студію. Ще коли Христинка була маленька, то ми з покійним чоловіком купили це житло на стадії будови за дуже вигідною ціною. Потім здавали в оренду, це був нормальний дохід, у місяць отримували 10 тисяч гривень. Тут є нова кухонна техніка, стильний ремонт, ще й до центра Львова прийтися 1 зупинку.
Донька тішилася новій квартирі. Однак, я глибоко в душі сподівалася, що у Романа вистачить розуму купити окрему квартиру. Ну бо що це за безвідповідальність – прийти жити в чужу хату, ще й на яку ти ні копійки не давав. Ну мій покійний чоловік сам на заробітки їхав, аби назбирати нам на квартиру і привести мене в нашу оселю.
От рік я чекала на те, аби Роман взявся за розум. А йому навпаки, так добре жити на всьому готовенькому! То він працює охоронцем в АТБ, то вантажником на якомусь складі. А тепер вже місяць сидить вдома, боїться, що до нього на роботу воєнком прийде та на війну забере. Та просто вже нема слів, аби якось цю всю ситуацію описати!
Так мало того, він ще й мою доньку підмовив. Христинка прийшла у неділю в гості принесла тортик. Щось ми сидимо, балакаємо за своє:
– Мамо, а тобі ця квартира подобається?
– Так, а чому ти питаєш?
– Та ми от порадили з Романом. Хочемо вже дитинку народжувати, рік минув. Але нам буде затісно у тій однушці разом. І просто було б добре, якби ти з нами квартирами помінялася.
Люди добі, та я ледь не впала з того крісла, коли почула.
– Христино, тебе Роман так напоумив?
– Чого одразу ти Романа робиш винним? Ну ми хочемо дитинку, наше спільне бажання.
– Краще б ви разом квартиру нову собі купили.
– Ой мамо, якщо тобі шкода – то та і скажи. Любиш цю квартиру більше, ніж мене!
Христина образилася, вже тиждень не телефонує. А я не знаю, як на неї ще повпливати, аби донька нарешті одумалася. Роман страшний трутень, за що вона його любить? Не працює, ні машини, ні житла не має. А вона ще від нього дитину хоче народити!
Господи, я в такому розпачі, що словами не передати. Що мені робити з донькою?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!