Через те, що я відмовила дочці, вона вирішила мене викреслити зі свого життя.
Я сама по собі дуже енергійна людина. Все життя провела активно, навіть на пенсії не забуваю про догляд за собою.
Масажі, косметологія, басейн та йога – невід’ємна частина мого життя. Також щороку намагаюсь поїхати відпочити на море на тиждень-два.
Цей рік винятком на став. Лише донька мене вразила своєю поведінкою.
Чоловіка мого давно не стало, а дочка живе окремо з чоловіком та синами близнятами, їм по 3 роки.
Коли я зібралась їхати відпочивати, дочка попросила, щоб я і хлопців взяла.
– Їм буде корисно покупатись, відпочити та набратись сил. Візьми їх із собою – просить Карина.
– Я не можу брати на себе таку відповідальність. Бо дітей треба нагодувати і доглянути за ними, а вони хлопчики активні. Я сама їм раду не дам, та й не відпочину зовсім – кажу доньці.
– Інші бабусі ж онуками їздять, а ти що?
– То їдьте ви своєю сім’єю.
– Ми не можемо, бо Діму можуть на війну забрати, він з дому не виходить, щоб не зловили.
– Тоді ти їдь зі мною і синами.
– Мамо, я теж хочу відпочити від дітей, невже не розумієш.
– Тобто ти хочеш відпочити, а я ні? Дітей із собою на братиму.
Після цієї розмови, донька на мене образилась і не хоче спілкуватись. До онуків теж не пускає.
«Якщо тобі ти важливіша за всіх інших, то й живи сама. У мене тепер мами немає» – написала Карина, коли я була на морі. Слухавку від мене не бере, на повідомлення не відповідає.
Як вчинити в цій ситуації? Робити перший крок я не хочу, бо ніде не завинила перед дочкою. Дайте пораду.