Працюю водієм маршрутного автобуса Львів – Новояворівськ.
Субота, вечір. Людей майже нема, тільки молода мама з дитиною, хлопець та ще дві бабусі на останньому ряді про щось щебечуть.
От вже закриваю двері, аж раптом чую:
-Астанавітє! Астанавітє автобус!
До салону, немов та фурія, залітає пані. Ну така старша на вигляд, років 50. Однак, на підборах, така в капелюшку та сумочку маленьку тримає. З кимось балакає по телефону.
– Да, Зіна, уже в маршруткє!
Стала і стоїть на сходинках. Ні закрити двері, ні поїхати!
– Пані, ви будете їхати?
– Сєйчас!
Вона показово вимкнула телефон, задерла носа та почала йти до сидіння.
– А заплатити за проїзд?
– Ну вапше-та я бєженка! Приїхала с Данбаса!
Щоб ви розуміли, у нас деякі люди так мажорно не виглядають, як та жінка. Останній айфон, видно, що одяг дорогий та брендовий. Золоті сережки, персні на всіх пальцях.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
– Я не можу вас повезти без оплати за проїзд!
– Что? Я нє панімаю ваш язик!
– У нас не язик, а мова!
Тут до жінки зателефонували і вона голосно підняла слухавку “Падажді, мені здєсь бандери утєсняют. Правільна мне гаварілі, что ва Льоввіє іх очен многа!”
Бачу, що деякі пасажири вже почали нервуватися та вовком дивитися на таку пасажирку. Я вже думав її прогнати, але молодий хлопець дістав гроші:
– За неї. Можна вже поїхати, я дуже поспішаю на електричку?!
Всю дорогу та пані скаржилася, як їй у Львові погано. Що чує тут цю “сільську” мову, погана у нас бруківка, що каблуками не можна тут продефілювати, старі трамваї та смердючі маршрутки.
– Всьо, что гаварілі про Львов – сказкі. Нє красівий горад, я б сюда нє єхала. Но дочь здесь живьот з мужем. Кофє вапшє нєвкуснає! Как здесь люді живут, я нє панімаю!
Від її мови у всіх в’янули вуха. На щастя, вона вийшла на першій зупинці у місті. Я спокійно видихнув.
Ох, бажаю всім водіям ніколи не зустрічати таких пасажирів!
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними. Напишіть свою історію і команда наших редакторів поділиться нею з іншими читачами. Надсилайте на пошту poshepky.com@gmail.com
На Вашу думку, таких пасажирів потрібно обслуговувати чи проганяти геть? Чому Ви так вважаєте?
– Ну невже вам не хочеться мати гарне свято? – Син прийшов додому й шокував мене. Виявляється традиційного випускного в них не буде
Ми одружені уже 25 років з чоловіком і на кожне день народження він дарує мені якусь дрібничку чи побутову річ. Тому і на цей раз я не очікувала чогось особливого, але дуже помилилась.
Мало того, що зять без роботи сидить, бо мобілізації боїться. Так ще й до сусідки бігати почав
Підвозила військового до Полтави, по дорозі розговорилися. І, знаєте, такий неприємний осад залишився після тої зустрічі. Все-таки, не скоро буде перемога, раз у нас таке погане ставлення до військових!
– То ти винна, що випиває! Нащо на війну пускала? Хотіла грошей – от і маєш! – Заява свекрухи мене ошелешила
Моя рідна сестра ледь не підштовхнула мене зруйнувати щастя мого єдиного сина.
Я доглядала бабу Гасю, поки вона хворіла. Ми навіть зблизились. Але потім до мене дійшло – вона мене використовує
– Цьогоріч своїх дітей до мене не привозьте! В мене тепер інше життя! – Мама шокувала нас новиною. А ще й добряче підставила
За 15 років колишній чоловік не давав аліменти та не телефонував. А тут прийшов до будинку та почав дорікати мені, що я погана мати та жінка!
