Можливо, ви мені поясните, шановні читачі.
У мене є одне дуже особисте спостереження-загадка. Я ніколи не міг зрозуміти подібну поведінку пасажирів поїзда.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Отже, пасажирський поїзд. Ранок. До прибуття залишається хвилин 15. Люди одягаються, беруть речі і починають йти на вихід. Вони заповнюють речами тамбур, скупчуються біля купе провідника і в проході, часто паралізуючи життя в вагоні для тих пасажирів, хто не готовий потіти.
За ці 15 хвилин можна зробити дуже багато. Можна попити чай, сходити в туалет, прибрати за собою місце, викинувши сміття, якщо потрібно – здати білизну, подзвонити кому-небудь, перевірити соцмережі, нарешті, почитати дзен! Але ні! Життя вагона паралізоване, бо стоїть черга на вихід. Наче їх замкнуть в вагоні, якщо вони не встигнуть вийти.
Одного разу було взагалі смішно. Я їхав, здається, в Одесу зі Львова.. Я дивився у вікно і розумів, що вчасно ми не приїдемо. Хвилин за 15 до прибуття була ще глуха місцевість. І ось за 10 хвилин люди дружними рядами люди почали виходити і вишикувалися в чергу. В шубах, пальто, з шапками. А провідниця кудись відходила. Коли повернулася, на всіх накричала, звичайно, мовляв, ось вам не сидиться на місці, ви хоч у вікно подивилися б.
Хоча орієнтуватися по пейзажу у вікні теж не завжди правильно. Колись розклад поїзда зі Львова в Одесу виглядав наступним чином. Поїзд дуже рано під’їжджав до вокзалу і вставав хвилин на 40 десь в кілометрі від нього. За цей час провідники встигали розбудити пасажирів, напоїти їх чаєм-кавою, а ті встигали зібратися, відвідати туалетні кімнати і спокійно вийти. Якщо не знати розклад і подивитися у вікно, то, побачивши, що поїзд проїжджає останню станцію перед кінцевою, можна помилитися і зібратися на вихід. Пам’ятаю, моя сусідка по купе одного разу перелякалася, що проспала. Вона і провідницю, і весь вагон, і всіх розбудила.
Але це добре, переплутати може кожен. Але навіщо люди шикуються в чергу на вихід і пітніють, я, хоч убий, не збагну.
А як ви вважаєте, чому пасажири завчасно хочуть вийти з поїзда?
Я зазирнув в сумку дружини і очманів! От так сюрприз мені кохана підготувала, нічого не скажеш
Ми одружені уже 25 років з чоловіком і на кожне день народження він дарує мені якусь дрібничку чи побутову річ. Тому і на цей раз я не очікувала чогось особливого, але дуже помилилась.
– Зрадив тоді – зрадить і зараз! – запевняла подруга. Роки уявляла зустріч зі Степаном. Хотіла усім ризикнути заради нього
Гортала Фейсбук, як раптом бачу фото, де син одягає обручку своїй Жені. Мені очі на лоба полізли!
Підвозила військового до Полтави, по дорозі розговорилися. І, знаєте, такий неприємний осад залишився після тої зустрічі. Все-таки, не скоро буде перемога, раз у нас таке погане ставлення до військових!
Свекруха та зовиця хотіли перетворити Аліну на безкоштовну няньку, бо втомилися з дітьми гратися. Однак, їх план з тріскотом провалився!
Моя рідна сестра ледь не підштовхнула мене зруйнувати щастя мого єдиного сина.
Я доглядала бабу Гасю, поки вона хворіла. Ми навіть зблизились. Але потім до мене дійшло – вона мене використовує
– То он які ви тут патріоти? – Я їхала по роботі до Чернівців. Мене відправили у відрядження. Та в потязі сталося те, що я ніколи не забуду
