Донька навчається у 7 класі, вже така доросла, самостійна (в міру) та свідома дитина. І у класі нещодавно розгорівся справжній скандал – все через святкову вечірку.
Ми, хоча і живемо в Україні, але є певний вплив американської культури. От зараз, наприклад Хеловін. Всі кафе прикрашають тими гарбузами, марлею типу павутини чи привиди, іграшковими павуками та мітли. Навіть готують пряники у формі кажанів чи відрубаних пальців.
Я до цього спокійно та адекватно ставлюся, хоча ми греко-католики. Зараз просто такий складний час в Україні, війна, обстріли. У нас день через день тривоги. Тому вважаю, що таке свято – це просто хороша нагода, аби діти собі відволіклися від війни, гарно повеселилися, провели час. В цьому нічого поганого нема!
Діти вирішили організувати тематичну вечірку. Скинулися та купили солодощі, хтось приніс з дому колонку велику, аби слухати музику. Навіть вигадали костюми – дівчата типу кішечки, якісь відьмочки як та Венсдей з серіалу. Хлопці взяли футболки з супергероями – Капітан Америка, Халк, Тор, Бетмен.
Я і сама допомагала доньці з організацією – купили разом у магазині гірлянди та вирізали разом витинанки-гарбузи, аби дошку прикрасити.
Свято мало відбутися в п’ятницю після уроків. Але донька прийшла вся у сльозах та принесла прикраси:
– Що таке?
– Вчителька сказала, що не буде вечірки. І вона викликає всіх батьків до школи на збори.
Наступного дня прийшли всі батьки до школи. Анна Василівна влетіла, наче та відьма (правда, без мітли):
– Як ви дітей виховуєте, скажіть? Ви знали, що вони дискотеку хотіли зробити на Хеловін!
– Так, я їм допомагала декор шукати.
– А ми солодощі обирали тематичні.
– Я навіть синові дозволив колонку взяти, аби музику послухали.
– Як? Ви б краще дітей вчили колядок та щедрівок, ніж ось цим сатанинським обрядам!
– А що тут такого поганого? Ніхто сатану не хотів викликати, просто поїсти солодощі та потанцювати.
– Ні, я не дозволю, аби в школі таке творилося! Хочете дискотеку – то вдома в себе цей шабаш влаштовуйте. А в школі, в першу чергу, треба вчитися!
– Це ж просто розваги…
– Я не збираюся перед дирекцією червоніти за ваших дітисьок!
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Я не зрозуміла такого звинувачування. І нащо костюмовану вечірку порівнювати з різдвяними святами? Ніхто з батьків не підтримав вчительку та і взагалі – який був сенс цих зборів? Аби виставити всіх поганими чи що?
Діти вигадали собі розвагу, самі все організували. Добре, що одна мама запропонувала перенести вечірку на вихідні до них – мають великий будинок, дітям буде веселіше на дворі танцювати. Ми разом швидко зібрали всі прикраси з класу і пішли геть.
– Якісь вчителі прокажені.
– І не кажіть!
– Вже й не дозволяють дітям просто повеселитися пару годин!
– Так, так, таке враження, що там якийсь табір суворого виховання і не можна елементарно радіти!
Скажіть, це у всіх школах зараз проти вечірок? Чи тільки у нас така “унікальна” класна керівничка?
Лікар ошелешив запитанням. Цікавився, чи син у нас всиновлений. А я й гадки не мав, яку таємницю від мене приховувала дружина
Коли я зайшла на сторінку невістки – мало не посивіла. Так от на що вона мої гроші витрачає. А казала, що сваха хвора
Не мала я клопоту, то поїхала на заробітки. Встряла в таке, що й не знаю як виплутатись. І як тепер додому приїздити та рідним в очі дивитися?
Я щаслива, що Бог послав мені таку невістку, яка стала донькою. Ми стільки всього пройшли, як не стало єдиного сина.
Підвозила військового до Полтави, по дорозі розговорилися. І, знаєте, такий неприємний осад залишився після тої зустрічі. Все-таки, не скоро буде перемога, раз у нас таке погане ставлення до військових!
8 років тому моя подруга забрала чоловіка з родини. А нещодавно сама приповзла на колінах пробачення замолювати – очевидно, що Бог покарав її за такий гріх. Я була вражена, коли почула її розповідь про Романа
Мало того, що зять без роботи сидить, бо мобілізації боїться. Так ще й до сусідки бігати почав
Поки невістка лежала на збереженні Максим привів додому коханку. Я не вірила власним очам, але провчила його, бо по-іншому не могла!
Я доглядала бабу Гасю, поки вона хворіла. Ми навіть зблизились. Але потім до мене дійшло – вона мене використовує
