Наважитися на переїзд в іншу країну завжди важко, адже потрібно звикати до нових норм життя, правил, традицій. Все ж, рідна культура та менталітет завжди є ближчими і зрозумілішими. Однак доля може скластися по-різному, тому інколи потрібно взяти себе в руки й намагатися адаптуватися до інших умов.
Здавалося б, героїні сьогоднішньої історії вдалося це зробити. Вона стала дружиною турка, переїхала у його дім і змирилася з тими цінностями, які раніше були їй чужими. Однак після народження дитини розпочалися непередбачувані труднощі.
Заміж за турка
“Я вийшла заміж 5 років тому і з того часу мешкаю в Туреччині. У мене поки що немає дітей. Це все завдяки тому, що у мого обранця європейські погляди на життя. Ми обоє не готові нести відповідальність за немовля, тому не поспішаємо з цим. Однак не всім так щастить з чоловіками. Яскравим прикладом цього є моя подруга Віка. Про неї мені б хотілося розказати детальніше.
Їй нещодавно виповнилося 32 роки. Вона завжди мріяла стати дружиною, тому не довго вагалася, коли турок запропонував їй вийти за нього. Навіть велика різниця у віці не змусила її засумніватися. Скажу одразу, що Саліх мені не сподобався з першого погляду, але хто я така, щоб вказувати подрузі, як їй розпоряджатися власним життям?
Віка не посвятила мене у подробиці їхнього знайомства й весілля. Я лише знаю, що все почалося із переписки в інтернеті, а шлюб і святкування були в тісному сімейному колі. Саліх не відноситься до багатих наречених із неймовірною зовнішністю. На вигляд він лисуватий чоловік середніх років. За характером скупий і владний, але добре вихований.
Після пологів Віку виписали з лікарні вже на другий день. На цьому наполягав Саліх, адже він не хотів зайвий раз витрачатися на стаціонар. Вітання з народженням малюка були гучними і масштабними. Брати чоловіка голосно співали, грали на музичних інструментах і веселилися.
Проте найгірше чекало попереду. Спочатку Віка із Саліхом жили удвох, але з появою малюка їх стало не троє, а четверо. Річ в тому, що за турецькими звичаями свекруха приїжджала до подружньої пари, аби допомогти їм із вихованням немовля. Можливо, це справді полегшило б будні молодої матусі, але у випадку Віки все було набагато складніше. Матір Саліха одразу почала встановлювати свої правила, яким корився навіть її дорослий син.
Наприклад, Йетер якось вирішила зайнятися прибиранням. Сама жінка невисокого зросту, тому їй важко досягти найвищих поличок у шафі. Для цього вона користується стільцями, тумбами та іншими підвищеннями. Ось і цього разу літня дама вилізла на крісло, з якого невдало впала на землю. Віці довелося не лише самостійно доробити те, що затіяла її свекруха, але й пів вечора слухати її скарги. При цьому вона сама лишень повернулася з пологового.
Потім у подруги зникло молоко. Йетер у всьому звинувачувала вік невістки, мовляв, вона занадто стара для материнства. Тоді чого ж її синочок до сорока років не зміг знайти собі гідну молоденьку красуню?
У побуті Віці теж було важко зжитися зі свекрухою. Сама вона нічого робити не хотіла, але це не заважало їй постійно критикувати свою невістку. З появою бабусі у житті подруги лише збільшилася кількість справ та обов’язків, а не навпаки.
Далі у сім’ї розпочалися фінансові труднощі. Саліх навіть взяв невелику суму в борг, щоб мати змогу звести кінці з кінцями. Життя в Туреччині не дешеве, тим паче з маленькою дитиною на руках. Віка говорить, мовляв, нехай Йетер їде додому, адже вона лише висить на їхній шиї. Проте свекруха не може повернутися раніше, ніж дозволяють традиції, адже їй соромно перед сусідами. Ось так жінка й продовжує байдикувати у свого сина.
Якось ми випадково зустрілися з Вікою на місцевому ринку. Вона виглядала стомленою і роздратованою. Подруга розповіла, що Йетер нарешті збирається повернутися у свій дім, але її візити тепер стануть регулярними. Крім цього брати Саліха хочуть відвідати свого племінника, але Віка не знає, чи зможе вона знову пережити стільки галасу й веселощів. Жінка просить свою матір приїхати на деякий час, адже відчуває, що такими темпами й до нервового зриву недалеко.
Я рада, що у мене з чоловіком повна гармонія і взаєморозуміння, але таке щастя чекає далеко не на всіх. Будьте обережними і обачними!”
А як ви ставитеся до переїзду в чужу країну? Чи змогли б ви наважитися на такий крок і поєднати своє життя з іноземцем/іноземкою?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!