Відтоді, як я зустрів Марію минуло пів року. Здавалося, що це та єдина дівчина, заради якої я був готовий на все. Тому довго вирішив не тягнути. Одразу ж запропонував з’їхатися. Де ще пізнаєш людину краще, як не в побуті? Вона у мене дуже симпатична та весела. Втім, я дуже не люблю її оточення.
У неї дуже токсичні друзі. Вічно сидять у неї на шиї. Останні гроші в не забирають на регулярні гулянки. Я намагаюся позбавити її цих поганих зв’язків, але мені не вдається. Постійно працюю. Не встигну додому вернутися, а вона вже в барі сидить. Боюся за неї та її здоров’я.
До слова, у моєї дівчини вже був законний чоловік. Саме він привчив її випивати й познайомив з таким оточенням. Потім життя в них не склалося, зате звички залишилися. Вважаю, що цей поганець зіпсував життя моїй коханій. Навішав кредитів і кинув одну з дитиною, якій було на той момент лише 2 місяці. Думаю, якби не я, то жінка точно скотилася б до самого дна. Хоча вона непогана, працювати вміє, господиня з неї хороша, але випивати схильна.
Я до високоградусних напоїв ставлюся байдуже. Сам не п’ю. А в гулянках брав участь тільки для того, щоб перезнайомитися з оточенням коханої. В іншому місці їх і не зустрінеш. Ці посиденьки тривали два місяці. Навіть із моїм залізним здоров’ям та нервами – це перебір. Дійшло до того, що мій терпець урвався. Я поставив жінці умову: або вона припиняє вести розгульний спосіб життя, або я йду від неї.
Думав, вона слізно проситиме пробачення, але та тільки заявила, що нічого не відчуває. Себто я хороший друг, але точно не ідеальний хлопець. Мене така заява ошелешила. Я подав на розлучення. Вирішив, що й справді краще нам залишитися друзями.
Я видалив її номери, заблокував її в соцмережах і спокійно став пакувати речі. Я давно хотів виїхати на заробітки. Залишалося лише купити квиток та їхати. Гроші у мене є. І я вже все спланував, втім, через дві доби почалися дзвінки з незрозумілих номерів. Я не маю звички брати трубку в таких ситуаціях. Але цього разу не стримався. Це була вона.
Жінка заявила, що передумала і нам потрібно все повернути на свої місця. Просила вибачення і казала, що більше не повториться того, що було колись. Я вже майже погодився, бо справді її кохав, але вона висунула низку своїх умов. Я повинен одягатися модно і красиво, кинути палити, заробляти більше і трохи схуднути.
Я посміявся, але погодився. Це все неважко і цілком здійсненно. А головне, я заради неї був готовий на все. У наших стосунках усе й справді змінилося. Особливо моя дівчина. Тепер вона, як маленька дівчинка, радіє допомозі або подарунка від мене. А при сторонніх людях така холодна і мовчазна. Геть на неї не схоже. Минув час і я навіть познайомився з її батьками. Спершу мене прийняли нейтрально, але трохи поспілкувавшись, батьки стали посміхатися. А при нагоді батьки все пояснили: просто спершу вони вважали мене черговим пройдисвітом.
Раніше я не мав змоги поговорити з батьками жінки, бо вона сама рідко з ними спілкувалася, не те щоб мене до них звозити. Але зараз усе змінилося. А ще у неї дуже приємна рідня. Загалом, у нас усе налагодилося. Настільки різко та швидко, що я моментами і досі боюся, аби все раптом не рушилося. Та й не можу викинути з голови фразу коханої про те, що вона ніколи й нічого до мене не відчувала. Невже щось всередині таки йокнуло? Чи це заради якоїсь вигоди? Дивні у нас стосунки. Дуже нетипові.
Зараз мені нема з ким порадитися, тому хочу почути вашу незаангажовану думку. Вірити мені дружині чи ні? Варто продовжувати ці стосунки? Як гадаєте?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!