За допомогою цього правила, багато ситуацій в житті я сприймаю спокійно і впевнено. А все завдяки моїй мамі, якій я щиро вдячний…
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Більшість людей планують життя, але, погодьтеся, непередбачувані та несподівані речі все одно трапляються.
Коли потрібно негайно діяти, проявляється наш характер. Як швидко ви приймаєте рішення? І чи приймаєте взагалі?
Я теж не виключення, і такі ситуації трапляються зі мною часто-густо. Але долати їх мені допомагає правило 72-ох годин. Його часто використовують зрілі люди, щоб не впадати в паніку.
Цю мудрість мені розповіла мама, коли я навчався в середній школі.
Одного разу я пив воду з фонтанчика, і раптом він зламався … Ви собі можете уявити: я був мокрим з голови до ніг. Штани буквально прилипли до мене, як колготки на балерині. І знаєте, що зробила моя мама? Вона не побігла додому, щоб мене переодягнути, а сказала, що і так все нормально.
Коли ми повернулися додому, мама розповіла мені цю ефективну практику: якщо у вашому житті відбувається щось таке, що буквально вибиває грунт з-під ніг, не панікуйте і не піддавайтеся емоціям. Візьміть паузу на 72 години й дозвольте ситуації охолонути.
72 години – три дні.
У перший ви будете панікувати та нервувати, ваша голова буде переповнена тривожними думками. Це нормально. На другий день емоції вже стихнуть й ви з іншого боку глянете на ситуацію, а на третій день – взагалі забудете про неприємну подію.
А як мені знадобилося правило 72-ох годин в старшій школі! Не секрет, що більшість дітей в старших класах раз у раз вплутувалися в різні неприємні історії. Деякі з моїх однокласників примудрялися робити це мало не щотижня! Але не я. Адже я був озброєний правилом 72-ох години.
Я навчався в 10 класі. Під час гри на перерві, я ненавмисно штовхнув товариша на підлогу. Однокласники дивилися на нас й чекали, що зробить друг у відповідь. Він підвівся й вдарив мене. Перша моя думка була завдавати удару теж. І цього чекали навколишні, адже лише слабак не буде діяти.
Натомість я просто обернувся й пішов. Не сказав ні слова. Навіть не подивився на свого кривдника. Так, я міг відповісти так, що він би ще довго про це згадував. Але чого б я домігся? Того, що завтра мої батьки вже б стояли в кабінеті директора?
Тоді я зрозумів велику силу цієї мудрості. В перші хвилини вами керують емоції, запал, страх, які заважають адекватно мислити. А от після 72 годин я зрозумів, що вчинив правильно.
Що ж до історії з моїм товаришем, то через кілька днів він підійшов до мене і вибачився. Ми дружимо з ним до сих пір. А що було б, якби я завдав удару у відповідь?
Ми ще й досі згадуємо зі сміхом ту ситуацію.
Дослухайтеся до мене й вам вдасться уникнути безліч неприємних ситуацій. Завдяки цьому правилу, я зміг подолати безліч проблем. Що там говорити – воно повністю змінило моє життя!
Залишайтеся спокійними й впевненими, не піддавайтеся емоціям. В прийняті рішення використовуйте лише здоровий глузд.
Ви часто дієте раптово й необдумано?
Я зазирнув в сумку дружини і очманів! От так сюрприз мені кохана підготувала, нічого не скажеш
Ми одружені уже 25 років з чоловіком і на кожне день народження він дарує мені якусь дрібничку чи побутову річ. Тому і на цей раз я не очікувала чогось особливого, але дуже помилилась.
– Зрадив тоді – зрадить і зараз! – запевняла подруга. Роки уявляла зустріч зі Степаном. Хотіла усім ризикнути заради нього
Гортала Фейсбук, як раптом бачу фото, де син одягає обручку своїй Жені. Мені очі на лоба полізли!
Підвозила військового до Полтави, по дорозі розговорилися. І, знаєте, такий неприємний осад залишився після тої зустрічі. Все-таки, не скоро буде перемога, раз у нас таке погане ставлення до військових!
Свекруха та зовиця хотіли перетворити Аліну на безкоштовну няньку, бо втомилися з дітьми гратися. Однак, їх план з тріскотом провалився!
Я доглядала бабу Гасю, поки вона хворіла. Ми навіть зблизились. Але потім до мене дійшло – вона мене використовує
Моя рідна сестра ледь не підштовхнула мене зруйнувати щастя мого єдиного сина.
– То он які ви тут патріоти? – Я їхала по роботі до Чернівців. Мене відправили у відрядження. Та в потязі сталося те, що я ніколи не забуду
