Усе своє дитинство я обожнювала карамельні солодощі, як і саму карамель. У нас її постійно готувала бабуся. Нічого кращого за своє життя я ще не куштувала І ось роки вже не ті – уже й сама стала бабусею, тому ця відповідальність зараз на моїх плечах.
Сьогодні хочу поділитися з вами фірмовим рецептом своєї сім’ї, щоб і ваші дітки з онуками були ситими і задоволеними.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Процес дуже простий і інгредієнти неймовірно прості. Головне – дотримуватися кількох простих правил. По-перше, потрібно правильно підібрати посуд. Бажано взяти світлу товстостінну каструлю, щоб легше було визначити колір цукру. По-друге, продукти мають бути свіжими. Це запорука хорошого результату.
Отож, вам знадобиться:
Цукор 1 скл.
Молоко 1 скл.
Вершкове масло 25 г
Пшеничне борошно 2 ст. л.
Приготування:
Спочатку всипаємо цукор у сковорідку чи каструлю з товстим дном. Вмикаємо середній вогонь і починаємо помішувати. Цукор має розтанути і перетворитися на сироп.
Після цього додаємо в суміш вершкове масло і продовжуємо перемішувати сироп. В окремій місткості змішуємо молоко з борошном. Туди ж вливаємо цукрову масу, швидко помішуючи, щоб не утворилися грудочки.
Варимо карамель 1 хвилину. Знімаємо з вогню і перекладаємо у банку. Після повного вистигання карамель можна зберігати в холодильнику.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Це неперевершений десерт, який можна їсти ложкою або ж додати до інших страв. Я віддаю перевагу сирникам із карамеллю або перекладаю нею вафельний торт. Але ви можете вигадати нові рецепти. Не бійтеся експериментувати і хай вам смакує!
Чи готували Ви колись карамель?
А випадала нагода куштувати домашню?
Лікар ошелешив запитанням. Цікавився, чи син у нас всиновлений. А я й гадки не мав, яку таємницю від мене приховувала дружина
Коли я зайшла на сторінку невістки – мало не посивіла. Так от на що вона мої гроші витрачає. А казала, що сваха хвора
Я щаслива, що Бог послав мені таку невістку, яка стала донькою. Ми стільки всього пройшли, як не стало єдиного сина.
8 років тому моя подруга забрала чоловіка з родини. А нещодавно сама приповзла на колінах пробачення замолювати – очевидно, що Бог покарав її за такий гріх. Я була вражена, коли почула її розповідь про Романа
Підвозила військового до Полтави, по дорозі розговорилися. І, знаєте, такий неприємний осад залишився після тої зустрічі. Все-таки, не скоро буде перемога, раз у нас таке погане ставлення до військових!
Мало того, що зять без роботи сидить, бо мобілізації боїться. Так ще й до сусідки бігати почав
– Як ти хочеш молодого й гарного чоловіка – мусиш йому догоджати! – Після року життя з Іваном я зрозуміла одну важливу істину
День народження свекрухи став справжнім випробуванням. Ніколи не думала, що Ользі Іванівні буде за нас соромно. Ми ніби завжди старалися бути хорошими дітьми.
Моєму синові 26, а його нареченій аж 34! І на цьому сюрпризи долі не закінчуються. Коли я почула ще про дитину, то одразу сказала – ніякого благословення на шлюб не дам!
