Ніхто з гостей на весіллі не здогадувався, що наречений і наречена ледь знають один одного

Світлана не думала, що вона колись знову стане щасливою. Зараз у неї є син, заради якого хочеться жити й прагнути чогось кращого. А от з чоловіками в неї не складалося. 

Після нічної грози на вулиці були дощові калюжі, Сергійко з нетерпінням чекав, коли можна побігти на вулицю. Маленький хлопчик любив бігати по калюжах – погода радувала око, у вікно ще заглядало тепле осіннє сонечко. Сергійко взув  резинові черевики та побіг по калюжах.

Жінка мовчки спостерігала за своїм маленьким бешкетником і посміхалася. Чоловіка вона прогнала з дому, коли синові було всього лиш два роки. Він взагалі не працював, а вечорами ще й любив заглядати у чарку. Допомагала Світлані мама, яка вже роками працювала в Італії. Як тільки Сергійко підріс, вона одразу віддала сина в садок, а сама влаштувалася продавщицею на ринку – не хотіла жити з чужий рахунок.

Ще вдома вирощувала квіти й також вранці їх продавала на базарі. Одного дня під час роботи до Світлани підійшла жінка: 

– Доброго дня, пані. Які у вас плани на цю суботу? 

– Доброго дня. А щось трапилося? Ви мене знаєте? – розгублено запитувала Світлана.

– Ні,  ми не знайомі, – промовила жінка  з розпачем в голосі. Вона поводилася так, ніби їй за щось соромно, – вибачте, будь ласка. Просто в мене на душі такий стан, навіть не знаю, як вам сказати. Цієї суботи мій син одружується. 

Тиждень тому наречена сказала, що не хоче бути з моїм сином, зібрала речі і з коханцем полетіла за кордон. А в нас бенкет готовий, гості запрошені. На сина просто страшно глянути – гіршої ганьби бути не може. От і хочу попросити, не заради себе, а сина…

Спробуйте зрозуміти мене, адже ви теж матір і не відмовляйте, будь ласка. Ви така красива молода дівчина, чи б могли ви стати нареченою для мого сина на один день? Його дівчину все одно ніхто не знав, вони зустрічалися не більше двох місяців, а потім ви тихцем розлучитеся, а я вам дам за це кошти. Про нашу домовленість ніхто не дізнається…

Світлана просто з великими очима дивилася на геть не знайому жінку, яка змогла так відкрити своє серце і розповісти про біль. Їй стало шкода і матір, і сина, тому вона погодилася. 

– Дитинко, ти навіть не уявляєш, як рятуєш мого сина. Твоїй доброті немає меж. Я зразу зрозуміла, що до тебе потрібно підходити, ніхто до тебе не телефонував – напевно, геть самотня.

Пошепки

 – У мене є ще син…

– Так це ще краще, ну то що, ідемо по сукню для нареченої і костюмчик для її сина? – усе говорила й говорила Галина Степанівна.

***

…Гарне весілля відгуляли, ще довго про нього говорила все село. А про його фіктивність навіть ніхто не здогадувався. Гості навіть не помічали, як наречені ціле весілля краще пізнавали один одного, питалися дати народження та вподобання.

Сергійко був на сьомому небі від щастя – його матір, ніби принцеса – така красива, в пишній сукні. Навколо музика, багато солодощів – він ще не був на такому святкуванні. 

– Дякую тобі, дитинко. – ніжно обняла її новоспечена свекруха. – Відпочиньте, а потім ми відвеземо вас із синочком додому. А розлучитесь у будь-який зручний для тебе час…

– Мамо, а я не хочу розлучатися… – перебив Тарас, син Галини Степанівни. – Хоча я з самого початку був проти такої ідеї, але якби я знав, яка наречена до мене прийде, то не задумувався ні на мить. Одразу відчув, що між нами є щось значно більше, ніж ця угода. Світлано, ти мені дуже сподобалася і я не хочу з тобою прощатися. То як, ти не проти?

– Мабуть, варто спробувати.

Галина Степанівна і подумати не могла, що така її витівка обернеться великою радістю. Згодом Світлана завагітніла і от Сергійко чекає на появу сестрички. Щастя знайшло Світлану там, де вона його очікувала найменше. 

Чи сподобалася вам ця історія?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

U2
Adblock
detector