Наша мама поїхала на заробітки 15 років тому. Ми з сестрою та її чоловіком залишились вдома.
Тато пішов із сім’ї до іншої жінки. Добре, що хоч двокімнатну квартиру нам залишив, а не ділив її. Мама сама нас забезпечувала. Вона давно збиралась поїхати на роботу за кордон, бо важко було на мінімальну зарплату жити з двома дітьми.
Не раз мама казала:
– Вас двоє, а квартира одна. Треба, щоб кожен мав свій куточок.
Коли моя старша сестра Галя вийшла заміж, мама зробила їй весілля та поїхала до Італії.
Я з сестрою та її чоловіком жили в одній квартирі. У них була своя кімната, у мене – своя.
За 10 років заробіток мама і мені квартиру купила в новобудові, теж двокімнатну, і зробила там ремонт. Я тоді якраз заміж вийшла, тож ми з чоловіком одразу заселились у власне житло.
Галя продовжила з своєю сім’єю жити у старій квартирі, а ми переїхали з умовою, що, коли мама повернеться, буде жити з нами.
Далі мама надсилала нам гроші, щоб допомогти нам та онукам.
Мама щодня до нас телефонувала та розповідала, що робила за день, що їла, де була. Тому, коли вона тиждень відповідала: “Все добре”, я не на жарт занепокоїлпсь.
– З мамою щось не так – кажу сестрі.
– З чого ти це взяла? – питає Галя.
– Вона нічого про себе не розповідає.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Я написала подрузі мами, щоб запитати як вона. Яким же було моє здивування, коли тітка Леся відповіла: “Ваша мама в лікарні. Вона занедужала”.
Я першим рейсом помчала до Риму. І за день уже була у мами. Яким же було її здивування, коли я увійшла до палати.
– Чому ж ти не сказала, що хворієш? – питаю маму.
– Не хотіла вас тривожити. Та й на лікування треба чимала сума – 10 000 євро – каже мама.
– Ми обов’язково щось придумаємо.
Поговоривши трохи, я вийшла у коридор та зателефонувала сестрі.
– Галю, потрібно продавати одну з квартир. Мамі потрібне лікування – кажу сестрі.
Та допомога прийшла звідки не чекали. Тітка Леся позичила нам таку суму, сказавши, що “коли мама одужає, то все з часом їй поверне”.
Коли я поцікавилась, чому вона це робить, відповідь була такою:
– У всіх нас заробітчан є діти, але в більшості випадків вони прагнуть стягнути з нас останнє. Ви ж вирішили продати квартиру, аби врятувати маму. Мене це дуже розчулило. Саме тому.
За рік часу мамі стало легше і вона повернулась до Італії. Ще за рік повернула позичені гроші.
Зараз мама живе з нами та не їздить по світах, щоб заробити. Ми з сестрою її забезпечуємо. Вдячна долі, що маю таку маму.
Я коли побачив свій дім – сльози в очах заблищали. От тобі й вдячність за моє добро. Чотири роки служив, а навіть жити тепер ніде
– Я тобі що худоба? Чи кіт, в котрого можна найголовніше забрати? – Моя дружина геть розум втратила, таке вимагає. Ну який чоловік би погодився
– Ти мусиш нам віддати дитину і гроші! В тебе ще буде сім’я! – Свекри мене шокували, і вони не збираються відступати
– Мамо, їдь назад з цим “щастям”! В мене чоловік – солідна людина, нащо нам такий сором! – Десять років я маму не бачила. І ще стільки ж не хочу
Розірвав заручини з Іриною за місяць до весілля. Адже побачив, як майбутня дружина “любить” мою маму, що аж ладна її здати в будинок літніх людей і ніколи не бачити!
– Як я жінка з немалою вагою та проблемними ногами маю вилізти на верхню полицю в потязі. Ще й в таку спеку – думаю собі.
Гидувала сидіти за одним столом зі свекрами, не хотіла їсти страви. Адже їх “стиль” життя мене дуже дивував та навіть відлякував
В 62 роки я зареєструвалась на сайті знайомств. Якби знала, чим це закінчиться – ніколи б не робила цього
– Та ти маєш стрибати від щастя, що тебе таку страшну взагалі хтось взяв! – Коли я побачила Вадима з валізою в себе на порозі – не повірила. Як можна так чоловіка не поважати
