Свого чоловіка я не бачила чотири роки. Він зовсім зник. Розлучились ми, коли я дізналась, що він вже давно має іншу. Безсоромно зраджував у мене під носом, навіть в наш дім її приводив. І це після того, як я йому двох дітей народила.
Тож ми розійшлися. І мало не відразу я дізналась, що вагітна третім. Було дуже важко. Я не знала, що робити. В сльозах побігла до мами. А вона мене заспокоїла:
– Це дитина, Божий дар! Впораємось! Я тобі допомагатиму!
І я наважилась. Народила третю дитину, хоча було дуже складно. Батьки мені в усьому допомагали. Не знаю, як я б без них впоралась. І морально, і матеріально, і фізично. Чоловіка, думала, що вже ніколи й не побачу. Він з коханкою в інше місто поїхав, а на дітей ні копійки не давав.
І ось нещодавно з Італії приїхала моя колишня свекруха. Я з нею майже не спілкувалась, адже тоді в найважчу мить, коли я дізналась про зради вона мене не підтримала. А зараз прийшла з величезними коробками подарунків.
– Як шкода, що діти зростають без тата!
– Нічого, в них дідусь є!
– То не те. І дарма ти Максиму не сказала, що знову вагітна. Може він би повернувся і не пішов.
– І що далі б зраджував? Дитина – не метод втримати чоловіка!
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Ми посиділи, попили чаю і вона пішла. Мені аж полегшало. І ось днями я поверталась додому з прогулянки з молодшим. Увійшла, не встигла перевзутися, як у двері постукали. Відчинила, а там мій колишній.
– Ти що тут робиш?
– Я давно прийти хотів, та не наважувався. Того й маму попросив вас провідати, дізнатись що і як.
– То он воно що.
– Послухай, я страшенно помилився в житті. До скону шкодуватиму про це.
– Я теж помилилась, що вийшла за тебе!
– Прошу, дай мені другий шанс. Я виправився, все буде інакше. Лишень подумай, ми всі разом будемо.
– Пізно вже!
– Чому? Ти ж сама, і з дітьми не просто когось знайти. А я їх люблю! Ніхто не замінить рідного тата, тим паче молодшому хлопчику!
Я не знала, що казати. Пообіцяла подумати й попросила його піти. А тоді подзвонила мамі. Її реакція була вкрай категорична:
– Невже ти не розумієш, в чому справа? Він до тебе повернутися хоче, щоб на війну не забрали.
– Та не думаю!
– А подумай. І не думай йому вірити. Зрадить знову.
Тепер я не знаю, як бути. Чи варто ризикувати, аби мати повноцінну сім’ю? Чи можна пробачити людині, котра так підло зраджувала?
Не треба, сину, до нас більше приїжджати
– Ти обіцяв повернутися з мамою! – плакала донька, а я не знав, як їй розповісти правду
“Ти не любиш мене! Просто народи мені сина!”, – на повторі слова Івана з того жахливого дня
Вперше за 4 роки розлучення чоловік мені зателефонував і зробив дуже сумнівну пропозицію
– Доню, хто це тобі такого букета гарного подарував на випускний? – Довго Ліна свого хлопця приховувала і на святі я нарешті зрозумів, чому
Приїхав на виписку, а дружини немає, вона покинула двійню і втекла. А через роки пролунав дзвінок у двері. Це трапилося ще 30 років тому. Здається, що життя налагодилося, але в один момент з’явилася вона…
– Ну, показуй. Розкажи мені все деталях, як це було – допитувалась я в дочки про пропозицію.
Якби Роман запросив мене до батьківського дому раніше, то про наші заручини і мови не було б
Прийшла з церкви, а в хаті ні дочки, ні зятя! Отак без привітань я “відсвяткувала” свої 60 років
