В шлюбі я прожила двадцять років. Він був моїм першим коханням, дуже швидко в нас розвивалися стосунки, тож через декілька років стали разом жити. Студентські роки промайнули, подали заяву до РАЦСу, а там вже і донька народилася.
За цей час ми пережили різні ситуації і багато труднощів, але я, як і кожна жінка, продовжувала кохати свого чоловіка й намагалася зробите все, щоб зберегти родину.
Було в нашому сімейному житті таке, коли чоловік в нетверезому стані сів за кермо з друзями й вони потрапили в аварію. У нього була дуже складна травма, яка практично прикувала його до ліжка на два роки. Весь цей час я намагалася знайти кошти, адже лікування потребувало багато витрат. Добре, що ще допомагали батьки, які забирали доньку з садка. Я працювала на декількох роботах й при цьому харчувалася лише гречкою. Як зараз згадаю собі це — мурашки по шкірі, не віриться, що я змогла вийти з того багна.
Однак з часом чоловік став на ноги, життя почало налагоджуватися, донька підросла, пішла вже в середню школу. Здавалося, що все найгірше позаду, як раптово моєму чоловікові знову ставлять страшний діагноз, який прозвучав, наче вердикт. Лікування коштувало шалених грошей, при цьому ніхто не давав гарантії, що буде результат.
І тут я знову наче повертаються в минуле, беру кредит, купляю дорогі препарати за кордоном. Лікування було дуже складним і виснажливим, поділялося на декілька етапів. Не одну ніч я слізно благала Господа, щоб дав мені сил пройти через це випробовування, і щоб мій чоловік одужав… Результат не змусив себе чекати, й через три роки поневірянь ми нарешті отримали ідеальні аналізи. Бог почув мої молитви.
Ледь оговталася, і зрозуміла, що мені ще треба виплатити кредит на сотні тисяч гривень. Почали рахувати кожну копійку, однак я не опускала рук, говорила чоловікові, що ми все подолаємо, головне — що він залишився живим і поруч з нами. Я думала лише про те, як заробити необхідну суму. Нікому не говорила про свої труднощі, однак родичі розуміли, що важко, й допомагали мені коштами. На щастя, кредит було вже практично виплачено, дуже виручила моя тітка, яка передала з-за кордону необхідну суму.
Я вже думала, що ось-ось це вже нарешті закінчиться, пройшло вже 7 років з цього моменту, і життя мені підкинуло нові виклики: я дізналася про зраду чоловіка. При цьому ця жінка дуже вміло ним маніпулює, він просто готовий відмовитися не лише від мене, а й від нашої спільної доньки. Його наче підмінили, постійне невдоволення і хамство в мій бік, цього я витримати не можу.
Ми всі втрьох останній рік проживали в заміському будинку, а ще мали квартиру місті, яку на майбутнє залишили доньці. В цей будинок я вклала всі свої сили, однак ще потрібно було докупити деякі меблі. І от він мені заявляє, що жити в цьому домі буде він з коханкою.
Ніби то він нас не виганяє, ми можемо також проживати в окремих кімнатах. Такої зради я не очікувала, змушена переїхати з донькою в місто в її квартиру. Не знаю, що робити далі. Цьому чоловікові я присвятила всю свою молодість, а він мав совість ось так жорстоко зі мною вчинити.
Вибачте, але дуже хочеться поділитися своїми роздумами і переживаннями, на душі стає легше.
Що Ви мені порадите в цій ситуації?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!