Насправді я рідко балую онука подарунками. Пенсія в мене мала 6000 гривень, а я, до слова, все життя працювала, навіть на лікарняний ніколи не йшла – 50 років стажу маю.
Тож на 10-ліття Дмитрика вирішила подарувати щось достойне. Крім того, малий без батька зростає, син вже рік на фронті, це дуже важко. Але попередньо я зателефонувала невістці.
– Хочу Дмитрику купити гарного ланцюжка з хрестиком чи його святим, щоб за оберіг був. Придивилась вже дещо, приблизно 2800 виходить.
– Ні-ні! Не треба цього мотлоху! Він таке не любить!
– Чого ж мотлоху? Це ж на все життя. Мене не буде, а він згадуватиме бабусю, а може своєму синові передасть.
– Ви ж знаєте, нам зараз важко. Краще гроші подаруйте, а я складу і може ноутбук візьму, йому для навчання дуже треба.
– Ну як скажеш.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Я засмутилася, але невістку послухала. Кілька місяців відкладала гроші, аби зібрати потрібну суму. І ось настав цей день. Я прийшла до онука. Та мене відразу здивувало, що великого свята для нього невістка не влаштувала. Лиш кілька друзів прийшло. Хлопчик був засмучений, навіть не посміхався.
– Дмитрику! В тебе ж свято! Чого не радієш?
– Мама всі мої подарунки забрала! – сказав онук мені на вухо.
– Так вона ж тобі щось дороге придбає.
– Ні, вона каже, що в нас борги, треба віддавати.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Мене це обурило. Звідки ці борги. Мій син всю свою зарплату їм висилає. Вирішила розпитати. А тобі якось помітила, що в невістки суттєво збільшилися груди.
– Ти що операцію зробила? В тебе ж взагалі перший розмір був.
– Так, вирішила зробити.
– А нащо це тобі? Чоловік на війні. Для кого це?
– Для мене!
– То того й борги? На операцію все витратила.
– Вас не мають хвилювати мої витрати.
– А ноутбук купиш дитині?
– Згодом назбираю потрібну суму і замовлю.
– Не вірю я тобі! Віддавай конверт. Я твоїм спонсором не буду. Сама з Дмитром піду й куплю йому щось.
Я забрала свої гроші та пішла геть. Невістка страшенно образилась. А я вирішила зателефонувати синові.
– Ти знаєш, на що Ніна гроші твої витрачає?
– Як на що, на сім’ю.
– Ну-ну. Вона в борги влізла, бо силіконові груди зробила.
– Які ще груди? Нащо?
– Отож. Мабуть, коханця має, інакше для кого це?
– Я розберусь.
Вочевидь, добряче посварився син з невісткою. Бо вона в сльозах зателефонувала.
– Що ви за людина? Нащо лізете? Тепер чоловік зарплату мені не даватиме. Як ми жити будемо?
– І правильно зробить. Сама йди на роботу і матимеш гроші. З тими грудьми легко місце знайдеш!
З того дня вона зі мною не спілкується й у дім не пускає. З онуком я зустрічаюсь потайки, кличу його до себе. Не знаю, як воно далі буде. Син каже, що теж з дружиною не розмовляє. Та я ж не хотіла їх розлучити. Просто справедливості шукала!
Невже не треба було втручатись? Але як таке залишити?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
– Кoxaний, дякyю зa пoдapyнoк! – Ти пpo щo? – Мeнi нa кapтy сьoгoднi пpийшлo 5000 гpивeнь. – Дaй сюди тeлeфoн! I взaгaлi зaбyдь пpo цe! Цe, мaбyть шaxpaї
Прокинулася вночі, почула голоси на кухні. Дивлюся, а там чоловік з моєю подругою. Стою біля дверей, дивлюся у щілину, а вони так захопилися одне одним, що навіть мене не помічають
“Ти не любиш мене! Просто народи мені сина!”, – на повторі слова Івана з того жахливого дня
Не треба, сину, до нас більше приїжджати
– Ти маєш викупити мою половину за 20 тисяч доларів. Інакше я продам будинок чужим людям! – брат вразив мене пропозицією
– Ти що рідну сестру в чужій країні покинеш? – Марія приїхала до нас в Німеччину і намагається зіпсувати моє життя
Сьoгoдні, нapeшті, зaкінчилися мoї п’ятнaдцять poків життя з тoбoю… І скажу тобі, любий чоловіче, то було гірше, ніж мотати термін…
Коли вчителька читала на батьківських зборах твір про маму, то всі батьки плакали. А я червоніла, немов рак
– Ти розважалась в Італії, доки я тут судно бабусі носила. Що тепер хочеш? – Мама приїхала і погрожує судом. Та нічого в неї не вийде
