Совісті у моєї мами ніколи не було. Коли мені виповнилося 10 років, вона заявила, що заради мене їде заробляти гроші в Італію. Покинула мене з татом, та ні копійки не вислала. Лишень згодом повідомила, що хоче розлучитися, адже зустріла своє кохання.
А коханням виявився 72-літній італієць, досить заможний. Тож очевидно, що ненька мала план збагатитися. Жодного разу вона не приїхала до мене. А ви знаєте, як дівчинці-підлітку потрібна мамина любов і порада. Та тато дуже старався, робив усе можливе, аби я не сумувала. Навіть намагався її виправдовувати:
– Вона багато працює, зрозумій, жити в чужій країні не так просто.
– І де ті гроші? Чи вона думає, що мені нічого не треба?
– Може хоче назбирати на щось серйозне.
Та я нічого не дочекалась. Ненька навіть на мій випускний не приїхала. Згодом я поїхала на навчання. Роки минали. Я почала працювати. На роботі познайомилась з майбутнім чоловіком.
Мене вкрай здивувало, що мама приїхала на весілля. Ніхто цього не очікував. Та вона з’явилась наче зірка, на дорогій автівці в брендовій сукні і вся в золоті. Усі гості дивились на неї. А я розуміла – вона приїхала не заради мене, а щоб себе показати. Подарувала, до слова, нещасну мікрохвильовку, ще й китайську.
Мама поїхала, а ми зажили своїм життям. Згодом я народила. Ви не уявляєте, як радів тато, що став дідом. Він няньчився з онуком, в усьому нам допомагав. Та раптом сталася біда. Захворіла моя бабуся. Діагноз був страшний, а хвороба невиліковна. Я зателефонувала в Італію:
– Мамо, бабуся хвора. Довго не житиме. Ти маєш приїхати.
– Нащо? Чим я допоможу?
– Побудеш з нею, це ж твоя мама!
– Слухай, я не можу, багато роботи.
Вона не приїхала. До кінця бабусю доглядали ми з татом. Все робили, мили, масажували. Батько навіть ночував в неї, аби саму не залишати. А старенька дякувала й тихенько плакала. Ми розуміли, як їй прикро, що мама не рідна донечка не поруч.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
А потім бабуся померла. Незадовго до смерті вона зізналася, що змінила свій заповіт. І квартиру вирішила мені залишити.
Минуло кілька місяців і раптом приїхала мама.
– Я маю вступити у право власності на квартиру.
– Ти розважалась в Італії, доки я тут судно бабусі носила. Що тепер хочеш? Квартира моя.
– Як так? Це не чесно, я буду судитися.
Та нічого мама зробити не змогла. Все ж законно. Вона повернулась в Італію. А я досить скоро з сім’єю переїхала в бабусину квартиру. Ми зробили там ремонт оновили меблі, все вийшло досить гарно.
І ось минув рік, і на моєму порозі знову з’явилася мама.
– Щось ти часто приїжджати стала?
– Доню, біда в мене велика! Чоловік помер, а мене ні з чим залишив. Усе на дітей записав. Я бідна.
– А від мене що ти хочеш? Чому за ці роки гроші не відкладала. Треба ж думати головою!
– Дозволь пожити. Я знайду роботу і поїду.
– Тут місця мало. їдь назад в Італію.
Мама образилась і пішла. Неприємно мені через цю ситуацію. Хоча й впевнена, що все правильно зробила. А ви що скажете? Як мені бути?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Не мала я клопоту, то поїхала на заробітки. Встряла в таке, що й не знаю як виплутатись. І як тепер додому приїздити та рідним в очі дивитися?
Коли я зайшла на сторінку невістки – мало не посивіла. Так от на що вона мої гроші витрачає. А казала, що сваха хвора
Поки невістка лежала на збереженні Максим привів додому коханку. Я не вірила власним очам, але провчила його, бо по-іншому не могла!
– Кoxaний, дякyю зa пoдapyнoк! – Ти пpo щo? – Мeнi нa кapтy сьoгoднi пpийшлo 5000 гpивeнь. – Дaй сюди тeлeфoн! I взaгaлi зaбyдь пpo цe! Цe, мaбyть шaxpaї
Я щаслива, що Бог послав мені таку невістку, яка стала донькою. Ми стільки всього пройшли, як не стало єдиного сина.
Підвозила військового до Полтави, по дорозі розговорилися. І, знаєте, такий неприємний осад залишився після тої зустрічі. Все-таки, не скоро буде перемога, раз у нас таке погане ставлення до військових!
Мало того, що зять без роботи сидить, бо мобілізації боїться. Так ще й до сусідки бігати почав
Я доглядала бабу Гасю, поки вона хворіла. Ми навіть зблизились. Але потім до мене дійшло – вона мене використовує
Лишень на похороні чоловіка я дізналась, що він багато років мені брехав. А тоді я ще й заповіт його побачила
