Попросила свекруху посидіти з онуками і дуже сильно про це пошкодувала. Не очікувала такого від старшої людини!

Декілька місяців тому ми з чоловіком та донечкою переїхали у новий будинок. Адже до того мешкали у невеличкій квартирі-студії. Місця не вистачало навіть для того, аби десь складати іграшки донечки чи поставити коляску. Тим паче, я вже тоді була вагітна другою дитиною і терміново мали шукати краще, просторіше житло. 

І от нарешті наша мрія здійснилася. Звісно, для цього ми брали кредит, зичили гроші у друзів та родичів. Добре, що нам допомогли. Загалом, це дуже хороший район, у будинку одразу є супермаркет, а через дорогу – дитячий садочок. Ще мені подобалося, що це закрита територія з великим дитячим майданчиком. Нема тут ні пияків на лавочках, ні чужих людей. 

Єдиний мінус – тут поки ще не доставили домофон. Поки для нас це не було такою вагомою проблемою, адже завжди носили з собою запасні ключі. Тим паче, охоронець та інші сусіди нас вже добре знали. 

Два дні тому мені терміново треба було поїхати до гінеколога на огляд. Як на зло, чоловік мав багато справ на роботі та ще важливу конференцію. Тому свої плани не міг перенести. А вільне місце у лікаря було тільки на 9.30 ранку. Тому я вирішила попросити свекруху, аби вона посиділа з дітками. Якраз за годинку-другу я все встигну, повернуся додому. 

Олена Василівна нехотячи, але погодилася. Я прокинулася рано, приготувала свіжий борщик, зварила рис, посмажила котлети. Ну, аби потім не чути докори “а чому холодильник такий порожній”. Діткам запарила каші, зцідила молоко у пляшечки, ще й все підписала. 

9 ранку, до мене телефонує Олена Василівна:

– Лізка, тут мене охоронець не хоче пускати. Ану скажи йому!

– Почекайте хвилинку, я до вас спущуся та відчиню двері до будинку. 

Хутко вибігла з мокрим волоссям на вулицю, в одному халатику та капчиках. Підходжу до будки охоронця – а свекрухи нема.

– Перепрошую, а ви не бачили тут таку жіночку старшу? 

– Була. Щось на мене викрикала, казала, аби я її негайно пустив. Об браму ногою грюкала. Якась неадекватна. 

Мені стало дуже соромно за поведінку свекрухи перед охоронцем. Чекаю її 5 хвилин – нема. Телефоную – слухавку не підіймає. Довелося дзвонити чоловікові та просити, аби він сам вже до своєї мами зателефонував. 

Через 10 хвилин пані Олена все-таки прийшла до будинку:

Пошепки

– То ти мене так зустрічаєш? Поставила тут охоронців, мене не пускали! Я старша жінка, не можу так довго чекати. 

Вдома свекруха ще довго бурмотіла і дорікала, що ми навмисне не хотіли її пускати. Я викликала таксі та швидко поїхала до лікаря. Вимкнула телефон, аби нікому не заважати. За 20 хвилин здала аналізи, побігла в аптеку та ще встигла зайти на базар, купити продукти додому. 

Підходжу до будинку – а на мене фурією летить свекруха, на руках тримає донечку та ще тягне коляску:

– На, забирай своїх крикунів!

– Пані Олено, щось трапилося? Тихо, сусіди можуть почути.

– Та хай знають, що твої дітиська страшні вар’яти! Кричать і кричать на весь будинок, я ледь не заглохла. 

Охоронець та деякі сусіди вже почали косо на мене дивитися. 

– Сил моїх більше з цими дикунами не було. Все, можеш мене навіть не кликати більше. Їх треба лікареві показати, бо геть чисто показилися, як ти їх виховуєш? 

Свекруха навіть не попрощалася, дала мені дітей та пішла геть. Ввечері ще зателефонувала чоловікові та пожалілася, яка я паскудна мати. Але коли я зайшла додому, то аж за голову взялася. Багато чашок від кави брудні у раковині, тарілки на столі, моя косметика та одяг розкидані по шафі. Діти ще малі та не можуть навіть до дверцят дістати. Видно, що поки мене не було вдома, свекруха “гарно” господарювала. Не посоромилася навіть подивитися на мою спідню білизну. 

Слава Богу, мій чоловік адекватна та розумна людина, не повірив у ті казочки мами. Тепер ми вже задумалися про те, аби найняти якусь няню на випадок екстреної ситуації, а донечку треба в садочок віддавати. Краще хай чужі люди мені допомагають, ніж свекруха. Бо більше збитків від неї буде, ніж користі. 

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Напишіть нам в коментарях у Facebook!