“Я ніколи не думала, що буду мати проблеми з невісткою. Хіба дві дорослі жінки не зможуть знайти спільну мову між собою? Як же я помилялася…
Річ в тому, що минулого тижня я запросила сина з його нареченою в гості на дачу. Напередодні весілля молодят мені хотілося поближче познайомитися із майбутньою невісткою.
Перед їхнім приїздом я накрила на стіл. Залишилося нарізати м’ясне й сири. Я попросила дівчину допомогти мені, але вона вдала, ніби не чує мене. Повторювати вдруге не стала, тому доробила останні приготування сама.
Після застілля молоді пішли в дім відпочивати, а ми з чоловіком почала прибирати посуд й мити тарілки.
Ввечері син з нареченою пішли на прогулянку. У нас тут недалеко річка й затишний парк. Коли прогулянка закінчилася, вони знову сіли за стіл в очікуванні вечері.
– Маріє, ти можеш нарізати хліб, поки я накидаю салати? – запитала я.
– Знаєте, у мене є свої переконання стосовно цього. На мою думку, гість не має господарювати на чужій кухні. Ви краще знаєте, якою має бути нарізка й оформлення.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Дивно, бо мені здається, що особливих вимог до нарізки хліба немає. Зрештою я поралася на кухні одна. Протягом усіх вихідних Марія пальцем об палець не вдарила. Вона не думала ні поратися по господарству, ні братися за інші справи. Син помітив мої косі погляди і після чергової вечері запропонував допомогти з миттям посуду. Його наречена не виявила такого ж бажання. Та хіба це чоловіча справа?
Вихідні закінчилися. Гості збиралися додому. Однак після себе молодята навіть не застелили постіль. Мабуть, Марія боялася, що й це зробить неправильно…
Взагалі я обожнюю організовувати зустрічі й робити застілля. Наприклад, коли до мене навідується сестра, вона завжди запропонує мінімальну допомогу, мовляв, я накрила на стіл, а вона все з нього прибере. Або ж подруги приїжджають зі своїми стравами, щоб у мене було менше клопотів на кухні. Звісно, я нікого не змушую робити чорну роботу, але ж мають бути елементарні прояви ввічливості…
Щодо невістки, то мені важко зрозуміти її поведінку. Не хочеться сваритися з нею, адже вони з сином планують одружитися. Потрібно налагодити стосунки з Марією, але я не знаю, як знайти до неї підхід”.
Справді, завжди варто шукати компроміс і шляхом діалогу вирішувати непорозуміння. Свекруха має хороші наміри. Зрештою, можливо й невістка не така погана, як здається. Адже дівчина поважає чужі сімейні правила й традиції, тому не хоче втручатися у ведення побуту в домі свекрухи.
А як ви вважаєте, чи зможуть жінки порозумітися? Як їм це зробити?
Я коли побачив свій дім – сльози в очах заблищали. От тобі й вдячність за моє добро. Чотири роки служив, а навіть жити тепер ніде
– Я тобі що худоба? Чи кіт, в котрого можна найголовніше забрати? – Моя дружина геть розум втратила, таке вимагає. Ну який чоловік би погодився
– Мамо, їдь назад з цим “щастям”! В мене чоловік – солідна людина, нащо нам такий сором! – Десять років я маму не бачила. І ще стільки ж не хочу
Розірвав заручини з Іриною за місяць до весілля. Адже побачив, як майбутня дружина “любить” мою маму, що аж ладна її здати в будинок літніх людей і ніколи не бачити!
Я приїхала до свекрухи й побачила дітей з зібраними сумками. Спочатку не зрозуміла, що сталося. А тоді малі все розповіли
– Галю, потрібно продавати одну з квартир. Мамі потрібне лікування – кажу сестрі.
– Та ти маєш стрибати від щастя, що тебе таку страшну взагалі хтось взяв! – Коли я побачила Вадима з валізою в себе на порозі – не повірила. Як можна так чоловіка не поважати
10 років відкладав гроші, аби придбати власне житло. Але мама вирішила, що в тій квартирі житиме брат з жінкою, а я обійдуся!
– Дитина зачата в гріху! А він хоч якісь гроші має? За що жити будете? – так теща почала знайомство зі мною
