Мені 27 років. Нещодавно я стала мамою, народила прекрасну донечку. Чоловік аж плакав, коли взяв доцю на ручки, поки мене зашивали у палаті. Я пробула у пологовому 3 дні, потім поїхали додому.
Ім’я ми дуже і дуже старанно обирали. Перебрали тисячі варіантів, від Мотрони та Стефанії до Елуїзи та Кароліни. Але нам нічого взагалі не сподобалося. Тільки за місяць до пологів нарешті знайшли чудовий варіант. Хотіли зробити рідним сюрприз та не казали ім’я аж до народження донечки.
Минулого тижня ми запросили у гості родичів. Приїхали мої батьки, брат з жінкою, свекри, двоюрідні сестри Олексія, його бабуся та тітка. Ми накрили розкішний стіл. Але всіх цікавило інше питання – а як донечку нашу звати.
– Дейнерис. Як головну героїню у серіалі “Гра Престолів”.
– Як як?
Всі гості були шоковані таким іменем.
– Може Дарина ви мали на увазі? Даринка, Даруся?
– Ні, бабцю, Дей-не-рис, – голосно повторив мій Олексій.
Ми вирішили назвати нашу донечку на честь улюбленої героїні. Адже ми з чоловіком дуже любимо цей серіал. І якраз під час вагітності вирішили подивитися всі сезони. І нам так сильно сподобалося це ім’я. Як воно велично та красиво звучить Дейнерис. Тим паче, ми біляві та донечка також матиме світле волосся, як у героїні.
Свекри почали наполягати на тому, аби ми змінили ім’я. Бо я знала, що вони хочуть назвати онучку Євгенія, на честь дідуся Олексія. Мої ж батьки казали, що Оленка дуже красиво звучатиме. Бабуся загалі казала Юстиною назвати. А двоюрідна сестра Вероніка хотіла, аби наша мала була її тезкою.
І замість того, аби всі святкували народження донечки, почалася велика сварка:
– Та з таким іменем дитину ніхто хрестити не буде! До церкви навіть не візьмуть.
– Уявляєш, як дитину дражнитимуть у школі.
– То так мало українських гарних імен, аби так доньку називати? Сміхота!
– Це кличка для кота, але не для малої дитини.
У мого Олексія вже закінчилося терпіння:
– Якщо ви не згідні з таким варіантом – то йдіть додому. Моя жінка виношувала 9 місяців цю дитину, народжувала, мучилася при переймах. І вона має право назвати, як хоче!
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
І от вже тиждень свекри до нас не телефонують та в гості не приходять. Бабуся так образилася на Олексія і сказала, що квартиру на іншого перепише, тільки не на внука.
Мої батьки намагаються переконати, що Дейнерис – погане ім’я. І наполягають на варіанті “Даринка”:
– Ну воно ж нормально звучить. Чимось схоже. Але не так називай, будь ласка.
Я вже встигла 100 разів пошкодувати, що обрала таке ім’я. Єдина людина, яка мене підтримує – то чоловік. Постійно заспокоює, каже, що ми вибрали дуже гарне ім’я для донечки, що це дуже унікальне та неповторне. І ще коли доня була у животику, то ми її ніжно називали “Дейнерис”. І вона гупала ніжкою.
Тільки от мені дуже прикро, що через ім’я дитини всі родичі посварилися. Ну якщо вони так хочуть назвати когось Дариною, Євгенією чи Юстиною, то хай самі ту дитину народять та виховують. Я ж мама, а не вони.
На Вашу думку, це нормальне ім’я для дитини? На чиїй Ви стороні?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Надя помітила свого чоловіка. Він ніс красивий букет до лікарні. Однак, оминув її стороною та підійшов до незнайомої жінки.
“Вони навіть голову лінуються мити. Ніякого смаку, стилю,”- знайомий розповів, що чоловікам не подобається у жінках за 50 найбільше
Майже 30 років я провела на чужині – працювала важко, аби синові купити квартиру та машину, підняти онучку на ноги. Та, як виявилося, вони мене жорстоко підставили з житлом
– Вітаю молодят та гостей. Мене ніхто не запрошував, але я не могла не прийти, щоб не сказати це! – почала промову Софія
Діти зворушили до сліз своїм сюрпризом, коли я приїхала із заробітків. У сина – золоті руки, а у невістки – серце
За хвилину до вінчання знайшов листа від мами “Будь ласка, прочитай – це важливо”. Я боявся, що там написала страшна правда про наречену чи інші дурниці, та прочитане викликало у мене сльози
Невістка у Болгарії з дітьми відпочиває, а я на останню тисячку продукти купую. Ось така у мене “щаслива” старість
– І нащо мені такий старий? Замість меблів? – Степан дивився на мене ошелешений. Такого він точно не чекав
Довго я не могла оговтатися від втрати чоловіка, та тоді прийшла свекруха й ошелешила мене. Такого від неї я не чекала
