Минає третій рік, як я на пенсії. І чесно кажучи не думала, що буде так складно в плані грошей.
Коли працювала, то і копійку могла відкласти і внукам щось прикупити. Але зараз мені ніяка робота не мила, здоров’я підводить, живу одна. А від дітей допомоги не дочекаєшся.
Народила я сина та дочку. Вона давно свої долі влаштували. Чоловіка вже 10 рік як нема, хай з Богом спочиває.
А я ледь-ледь раду собі даю. Рахую кожну гривню, щоб мати за що їсти купити й оплатити комунальні. Грішити не хочу на дітей, інколи вони мені дають якусь копійку, але цього надто мало, щоб порівнювати з минулим життям.
Зрозуміла, що в мене одне життя і хочеться провести відведений мені час з гідністю. Стільки вклала у своїх дітей, освіта, репетитори, що вони тепер кар’єри збудували. А про рідну матір поки не нагадати навіть не подзвонять.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
– Мамуль, справ по горло! Наступного тижня заїдемо до тебе! – з неділі до неділі повторювала дочка, поки я сама не збиралась і не приїжджала, щоб внуків побачити!
З сином гірша ситуація. Він давно виїхав і одружився з німкою. Там у низ робота, діти, сюди він приїжджає від сил раз у рік на Різдво. Але залишатись не буде. З ним ми взагалі не спілкуємось, не цікаво йому, як мати поживає чи їй всього вистачає. Раз вишле 100 євро і до побачення.
Я вирішила перестати просити в дітей фінансової допомоги. Хочете засуджуйте мене, хочете підтримуйте. Зараз розповім, що я утнула!
Коли приїхала до дочки вона за гроші ні слова, от і собі сиджу та й моменту чекаю. А мені якраз вітаміни виписали, недешеві.
Взяла одну з її карток і перекинула собі 2000 гривень. Подумала все одно не помітить, а мені на певний час цілком вистачить.
Наступного дня вона почала дзвонити до мене, як ніколи до того.
– Ти, що гроші в мене вкрала? – репетувала Олена.
– Не вкрала, я взяла в особисте користування. Ти ж мене не слухаєш, то як ще я маю їх отримати? Здоров’ям матері навіть не цікавишся!
– Так ти ж нічого не сказала! А взяла і перекинула собі гроші! Як грабіжниця, тихо і безслідно!
– Доню! Скажи, а як мені прожити на пенсію? Чи ти геть про матір турбуватися не будеш? Хоче і собі від дітей такої “подяки”?
Одним словом дочка більше зі мною не розмовляє, хоча це я могла образитись. Каже, щоб я навіть не приїжджала. А ви думаєте я вчинила настільки погано, що заслуговую такого ставлення?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть свою історію і команда наших редакторів поділиться нею з іншими читачами. Надсилайте на пошту poshepky.com@gmail.com
Не мала я клопоту, то поїхала на заробітки. Встряла в таке, що й не знаю як виплутатись. І як тепер додому приїздити та рідним в очі дивитися?
Коли я зайшла на сторінку невістки – мало не посивіла. Так от на що вона мої гроші витрачає. А казала, що сваха хвора
Поки невістка лежала на збереженні Максим привів додому коханку. Я не вірила власним очам, але провчила його, бо по-іншому не могла!
– Кoxaний, дякyю зa пoдapyнoк! – Ти пpo щo? – Мeнi нa кapтy сьoгoднi пpийшлo 5000 гpивeнь. – Дaй сюди тeлeфoн! I взaгaлi зaбyдь пpo цe! Цe, мaбyть шaxpaї
Я щаслива, що Бог послав мені таку невістку, яка стала донькою. Ми стільки всього пройшли, як не стало єдиного сина.
Підвозила військового до Полтави, по дорозі розговорилися. І, знаєте, такий неприємний осад залишився після тої зустрічі. Все-таки, не скоро буде перемога, раз у нас таке погане ставлення до військових!
Мало того, що зять без роботи сидить, бо мобілізації боїться. Так ще й до сусідки бігати почав
Я доглядала бабу Гасю, поки вона хворіла. Ми навіть зблизились. Але потім до мене дійшло – вона мене використовує
Лишень на похороні чоловіка я дізналась, що він багато років мені брехав. А тоді я ще й заповіт його побачила
