Роман з Юлькою одружилися зовсім недавно, хоча жили разом вже років десять. Штамп в паспорті раніше для них ніякого значення не мав. Жили разом, любили один одного, вважали один одного чоловіком і дружиною.
Але зараз, коли вони вже зневірилися завести дитину природним шляхом і зібралися робити еко, їм знадобився-таки цей горезвісний штамп. Для процедури він був необхідний.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Спроба за спробою виявлялися невдалими. І зовсім було незрозуміло, в кому ж з них проблема. Одне тільки знали вони напевно – в кого б не була, один одного вони не кинуть.
Роман працював кореспондентом на місцевому телебаченні, у нього навіть була своя передача, яка висвітлює найбільш злободенні питання. Робота чоловікові подобалася – творча і завжди в центрі подій. Цього разу головний редактор телеканалу відправив їх до місцевого дитячого будинку, на святкування його ювілею – казенній установі виповнилося п’ятдесят.
Роман з оператором через затори мало не запізнились на початок концерту. Але, директриса і замдиректора, які бажають показати все в чинно-благородному світлі, а якщо точніше, то попіаритися, без них і не думали починати.
Нарешті, дія почалася. Напомаджені, причепурені діти з натягнутими посмішками співали, танцювали і читали вірші. Потім було грандіозне чаювання.
Роман прекрасно розумів, що дітей просто-напросто змусили поводитися в їх присутності, як джентельменів і леді. Вся їх поведінка була зараз удаваною.
Не знаючи куди себе подіти, чоловік почав роздивлятися цукерку. А коли підняв голову, то прямо перед ним стояла дівчинка років чотирьох. Голосно відкашлявшись, дівчинка раптом випалила: “Дядя, а тобі дочка не потрібна?”. А потім швидко забралася до нього на коліна і поцілувала в щоку.
“Ірочка, не приставай до дядька”, – відтягнула дівчинку від Романа одна з працівниць дитбудинку.
Роман зняв інтерв’ю з головними особами установи і пішов геть. Всю дорогу до будинку він відчував дитячий поцілунок на щоці і щемливу жалість до дитини. А вночі Іра йому наснилася. Вони стояли втрьох – він, Юлька і ця дівчинка Іра. Трималися за руки і сміялися.
Взагалі чоловік себе сентиментальним не вважав, але дитина йому точно запала у душу. Роман під приводом уточнення деяких моментів в інтерв’ю приїхав в дитячий будинок знову. Сьогодні діти були схожі на дітей, адже про свій візит він нікого не попереджав. Наостанок він попросив показати йому вчорашню дівчинку.
Іра малювала, сидячи за маленьким столиком. “Що ти малюєш?” – запитав чоловік. Дівчинка нібито зовсім не здивувалася тому, що бачить його знову. “Тебе, маму і себе”, – наївно відповіла вона. Ромі вже треба було йти, але ноги його чомусь не слухалися.
“Ти повернешся?” – нібито ненароком запитала дівчинка.
“Так”, – раптом упевнено сказав Роман.
Удома він все без приховування розповів дружині. У подробицях, невластивих чоловікам, описав дівчинку. Юлька все зрозуміла.
А на наступний день вони вирушили до дитячого будинку разом. А Іра знову не здивувалася. Вона нібито чекала їх. Завжди чекала …
Через деякий час дівчинка по закону стала їхньою дочкою, а через рік Юлька народила сина. Батьки обожнюють обох дітей і вдячні долі за них. Дуже!
Що думаєте?
Не треба, сину, до нас більше приїжджати
Прокинулася вночі, почула голоси на кухні. Дивлюся, а там чоловік з моєю подругою. Стою біля дверей, дивлюся у щілину, а вони так захопилися одне одним, що навіть мене не помічають
“Ти не любиш мене! Просто народи мені сина!”, – на повторі слова Івана з того жахливого дня
– Ти маєш викупити мою половину за 20 тисяч доларів. Інакше я продам будинок чужим людям! – брат вразив мене пропозицією
– Ти що рідну сестру в чужій країні покинеш? – Марія приїхала до нас в Німеччину і намагається зіпсувати моє життя
Сьoгoдні, нapeшті, зaкінчилися мoї п’ятнaдцять poків життя з тoбoю… І скажу тобі, любий чоловіче, то було гірше, ніж мотати термін…
Приїхав на виписку, а дружини немає, вона покинула двійню і втекла. А через роки пролунав дзвінок у двері. Це трапилося ще 30 років тому. Здається, що життя налагодилося, але в один момент з’явилася вона…
Я ледве виділила з пенсії 3000 гривень. Все ж онукові 10 років. Та щойно прийшла до невістки – вирішила забрати гроші
Думаєте, в Італії так добре – прочитайте мою історію. Я тут вже 22 роки, за цей час такого надивилася – ворогу не побажаєш
