Мій Артур ніколи не мріяв служити. Він доволі довго навіть з дому не виходив, аби не мобілізували. Та якось все ж вибіг в магазин по пиво і його взяли.
Звісно, для мене це стало стресом, в нас двоє дітей. Мої батьки живуть далеко, та й що казати – чоловіка я завжди любила. Ми вже 16 років разом. Звісно, наші стосунки не завжди були щасливі. Ще до весілля, коли ми зустрічались, Артур мені часто зраджував. Стверджував, що це лиг флірт, та люди казали інше. Та я йому вірила, пробачала. Та й після шлюбу все наче змінилось.
Тож Артура мобілізували і я залишилась сама. Його батьки, хоч і були поруч, та у виховання дітей ніяк не втручались. Навіть коли часом я просила про допомогу – вони знаходили тисячу причин мені відмовляти.
Коли чоловіка лишень мобілізували, мені було дуже важко. Довелось усі страви брати в свої руки, Артур залишив багато незавершених. Та коли я йому казала, що не витримую – він кричав і образився.
– Це тобі важко? Знаєш, в яких я умовах? Хоч уявляєш.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
І я перепрошувала, адже справді думала, що не маю права скаржитися. Я щотижня готувала для чоловіка смаколики, варила, пекла і передавала все йому волонтерами. А раз на місяць їздила провідувати Артура самотужки. Доки він був не на передовій – це було реально. Та потім мені стало страшно. Їх перевели на Херсонський напрямок. Я боялась, врешті в мене є діти.
Та коли я три місяці не приїжджала – Артур мене шокував.
– Як ти не приїжджатимеш – я зраджуватиму.
– Ти чого?
– А що, тут всі чоловіки мають коханок, а я не можу? Я не знаю, що на мене чекає.
Ця розмова мене страшенно засмутила. В розпачі розповіла свекрусі, а вона ще дуже здивувалась.
– А що? Він має рацію, ти мусиш їздити. Це твій обов’язок!
– А як щось станеться? Діти сиротами залишаться? Ви їх доглядатимете?
Порадьте, що мені робити, бо я в розпачі. І чи нормально, коли чоловік так тебе шантажує? Як мені бути?
Виплачую кредит за квартиру, купую продукти та виховую сина. А чоловік тим часом віддає всю зарплату своїй мамі.
– Ох, любі дітки, обирайте квартиру, котру хочете! Я вам подарую! – На весіллі свекруха так гарно заливала. Та минув рік і вона передумала. Ви не уявляйте, як вона це пояснила
Я приїхала до свекрухи й побачила дітей з зібраними сумками. Спочатку не зрозуміла, що сталося. А тоді малі все розповіли
Знайшла у чоловіка квитки з готелю в Буковелі. Хоча знала, що у ті дати він був “у відряджені”
Я все чекала, що мама гроші з Італії нам привезе, так раділа, що вона приїхала. А вона такий сюрприз зробила, досі не можемо відійти
Вирішила переписати хату на сусідку. Можете думати, що я погана мати, але вважаю, що вчинила справедливо. Діти на це заслужили!
Я 2 тижні прала одяг руками в тазику. Зате у свекрухи новенька посудомийка і холодильник. Хоча чоловік казав, що грошей нема!
Мама та подруги радять не розлучатися з чоловіком та перетерпіти зраду. Адже мій Роман на фронті отримує чималі бойові, всю зарплату мені віддає. Але хіба можна через гроші закрити очі на такий підлий вчинок?!
Батьки гадали, що я закінчу університет з червоним дипломом і стану відомим професором. Однак, новина про поповнення у родині їх дуже засмутила.
