Я заміжня вже 8 років. Самій не віриться, що розминула з чоловіком уже майже цілий десяток. із чоловіком разом 8 років. У нас є шестирічний синочок. Також хочу сказати, що у нас із чоловіком рівниця у віці. Мені 30 років, а йому виповнилося 47.
Досі це ніяк особливо на наше сімейне життя не впливало. Жили ми завжди дружно. Усе було з доброї волі та з великого кохання. І дитина у нас теж бажана. Чоловік до мене, начебто холостякував. Ну, це з його розповідей. Детальніше навіть не знаю. Та й ніколи особливо не вдавалася. Перші два роки мені з ним було трохи важко. Так, любили одне одного, але мій характер не давав нам спокійно жити. Я підозрювала коханого у зрадах. Не без підстав. Приводи були. Точніше мені здавалося, що він мені їх давав.
А потім все різко припинилося. Коханого ніби підмінили. Він став просто ідеальним сім’янином. Намагатися більше часу проводити з нами, став постійно організовувати поїздки та й загалом його вже не впізнати. Знаєте, така поведінка лякає тільки більше. Це як затишшя перед бурею.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Тож я запідозрила щось погане. Почала потроху віддалятися від коханого і занурюватися в його минуле. Зрештою, не все ж було так гладко.
Схоже, що зраджував він мені все-таки з однією колегою. Хоча прямих доказів я й не маю. І нічим дорікнути не можу Скоріш, просто чутки недругів, незрозумілі смс та мої припущення. Але жіноча інтуїція теж є і вона рідко підводить. І, здавалося б, ну було і було. Зараз же чоловік ідеальний. Але ж ні. Я ніяк не можу заспокоїтися. Не дає мені спокою ця думка. Відкрито чоловік мені ні в чому не зізнавався. Та й не зізнається. Знаю я його. Зате якось він сказав мені, почнімо нове життя. До чого це було, я не зрозуміла. Чому нове? Для чого починати? Після цього під час якихось сварок я зопалу починаю докоряти йому минулим, якого й сама толком не знаю.
Він тоді змовчав.
І ось ми знову посварилися. Я почала на емоціях щось говорити, а чоловік був дуже злим. Він не міг мене заспокоїти, тому із силою зачинив переді мною двері. Я відчинила їх, щоб щось сказати, але він з усієї сили штовхнув мене. Я впала на мармурову підлогу в коридорі. Сильно вдарилася плечем і ліктем. Чоловік спочатку закричав, мовляв, не драматизуй і вставай з підлоги. Але від болю я не змогла навіть підвестися. Далі усвідомила, що мені дуже боляче. Коханий нарешті підбіг, підняв мене і почав просити вибачення. А все тому, що я просто почала вимагати у нього пояснень щодо минулого і його ймовірних зрад.
Потім я розплакалася. Мені стало так погано. Зараз цілком заплуталася. Чоловік ще просив вибачення, але я не знаю, що тепер робити. Отже, йому є що від мене приховувати. Дала собі обіцянку, що стежитиму від сьогодні за кожними його кроком і виведу на чисту воду.
З іншого боку розумію, що це повний маразм. Більше про це ми не говорили. Прошу у вас поради, бо, думаю, я не єдине, хто з таким мав справу. Точно знайдуться ті, хто радо мені підсобить. Що скажете?
Як краще вчинити героїні?
Чи варто копатися в минулому чоловіка?
Я йшла на кухню і раптом почула розмову чоловіка з кумом. В мене волосся дибки стало від почутого
Після того, що розповіла мені онука, я замислилась. А тоді прослідкувала за чоловіком – і жахнулась
Я виховувала дітей чоловіка як рідних, а на випускний старшого сина раптом з’явилася його біологічна мати. Затамувавши подих, я чекала на реакцію сина
– Може досить жерти вже! В жодну сукню не влізеш! А на нові грошей нема! – Всі гості реготали з жартів мого чоловіка. Та мені було не до сміху
– Що думаєш, Бога за бороду зловила? Багатого старого відхопила? Тут тобі життя не буде. Все, що він має – наше, можеш ні на що не сподіватись – говорив Сергій.
Чекаю завтрашнього вечора з жахом. Не знаю, що побачу в тому ресторані і до чого готуватись. Невже Богдан мене зраджує після стількох років шлюбу?
– Я вам молочка домашнього привезла! – Краще б ти зі собою книжку з граматики прихопила – бо говориш так, що мені аж вухо ріже
Твоїй сестрі сьогодні 30 років. У тебе 2 квартири, і одну з них ти подаруєш їй
– І не думай хлопчику прізвище мого сина давати! – Два місяці тому я втратила коханого, та я залишилась не сама. Утім, схоже, мамі мого Артема це не подобається
