Поїхала у Київ до подруги, давно не бачилися. Заходжу в АТБ, купую якісь солодощі, вино, ще її синові подарунок. Стою на касі, повна корзина продуктів, вже моя черга
– С вас 500 рублєй, – каже касир.
Боже, та у мене мурахи пробігли по шкірі. Ну які рублі?
– Перепрошую, я вас не розумію
– Дєвушка, с вас 500 рублей. Вот, на чєкє напісана!
Далі удаю, що нічого не розумію:
– Вибачте, але я не розумію іноземної мови.
Тоді жінка закотила очі та голосно цокнула:
– З вас 500 грівен.
– А, гривень? Бо я поняття не маю, що таке рублі. Та і в нас державна валюта – гривні, копійки.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Бачу, що до мене вже поспішає адміністратор:
– Вибачте, у вас щось трапилося?
– Та ні, все добре, просто тут мені за рублі говорить.
Видно, що адміністратору стало ніяково за таких горе-працівника. Він довго вибачався, пропонував знижку, якусь картку клієнта, навіть донести пакунки до машини!
– Ось, можете написати нам скаргу, наше керівництво розгляне!
– Ні, дякую, не варто. Тим паче, я дуже поспішаю.
Видно, що касирові також стало ніяково. Чи то вона за мову так розхвилювалася або ж за те, що може отримати догану від керівництва?
Тоді я почувалася переможцем. Так, хтось подумає, що я дурепа та мені нема чим зайнятися. Але ж хіба це нормально – говорити мовою ворога?
Подруга тоді довго ще сміялася, але казала, що це не поодинокі випадки:
– От здається, що все логічно: війна, столиця України. Але ні, існують ще такі ватніки, які нам цю російську заразу розносять!
Чого навчила мене ця історія?
Мова – це не просто метод спілкування. Це наша історія, традиції, культура та нарешті найголовніше – незалежність. Поки тут будуть ходити “хворі люди”, то не бачити нам щастя. Будуть тут тільки рублі, кремль та пропаганда. Хіба такої перемоги ми хочемо?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними. Напишіть свою історію і команда наших редакторів поділиться нею з іншими читачами. Надсилайте на пошту poshepky.com@gmail.com
Російська мова – це просто мова чи щось більше? Чому нам варто говорити українською?
– Ти обіцяв повернутися з мамою! – плакала донька, а я не знав, як їй розповісти правду
– Доню, хто це тобі такого букета гарного подарував на випускний? – Довго Ліна свого хлопця приховувала і на святі я нарешті зрозумів, чому
Вперше за 4 роки розлучення чоловік мені зателефонував і зробив дуже сумнівну пропозицію
Якби Роман запросив мене до батьківського дому раніше, то про наші заручини і мови не було б
– Ну, показуй. Розкажи мені все деталях, як це було – допитувалась я в дочки про пропозицію.
– Ти ж знаєш, я дітей люблю! Тепер все зміниться! – Чотири роки я не бачила колишнього і ось він з’явився на моєму порозі
Я йшла на кухню і раптом почула розмову чоловіка з кумом. В мене волосся дибки стало від почутого
– Що думаєш, Бога за бороду зловила? Багатого старого відхопила? Тут тобі життя не буде. Все, що він має – наше, можеш ні на що не сподіватись – говорив Сергій.
Чекаю завтрашнього вечора з жахом. Не знаю, що побачу в тому ресторані і до чого готуватись. Невже Богдан мене зраджує після стількох років шлюбу?
