Коли священник закінчив службу Божу, то попросив вірян затриматися ще на декілька хвилин у церкві. В його руці з’явилося 100 гривень, священник підняв їх високо над головою і запитався у присутніх, хто найбільше зараз потребує цих грошей.
Багато людей підняло руку, що означало, що вони б узяли ці гроші. Священник вирішив запитатися у тих, хто не підняв руки, чи їм не потрібні додаткові гроші. Вони відповіли, що також потрібні, але відчувають сором, тому не хотіли піднімати руку. Тому священник зігнув декілька разів купюру і вона стала досить зім’ята. Він знову запитався у вірян, чи потрібні їм ці гроші. Люди не відмовилися від своїх слів. Тоді священник поклав гроші на землю та наступив на них своїми черевиками, вони стали брудними. Люди знову в один голос відповіли, що гроші потрібні.
Тоді священник сказав:
— Дорогі мої, не забувайте про цей урок. Попри те, що я зім’яв та забруднив купюру, її вартість так і залишиться – 100 гривень. З людьми аналогічна історія. Стається так, що життєві ситуації можуть поглинути наші сили, надії, та зминають нас як папірчик. Негаразди можуть кидати нас у порох розпачу та тотальної зневіри. І якою б довго не була чорна смуга, потрібно пам’ятати, що наша цінність при цьому лишається та сама. Як би не склалося наше життя, ми все одно залишаємося найціннішими для Бога, і для тих людей, які знаходяться поруч з нами. Наша цінність – це те, хто ми є! Люди мовчки стояли після промови священника, а він акуратно попростував до виходу, та віддав гроші бабусі, яка просила під церквою “на їду”.
— Я думаю, що гроші потрібні ось цій старенькій бабусі, адже їй вже досить важко заробляти собі на проживання своїми руками та трудом. Але я думаю, що сьогодні, кожен з вас, піде з церкви не з пустими руками.
А вам сподобалася притча?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!