Я їх спробувала років 12 тому і з тих пір стала їхньою фанаткою!
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Для тіста:
- борошно – 350 г;
- картопля – 400 г;
- манна крупа – 2 ст. л .;
- яйце куряче – 1 шт .;
- сіль за смаком.
Для начинки:
- філе куряче – 250 г;
- цибуля ріпчаста – 1 шт .;
- вода холодна – 30 мл;
- сіль, чорний мелений перець – за смаком;
- сметана – для подачі;
- смажена цибуля або вершкове масло – для подачі.
Приготування:
Очищену і порізану картоплю залити водою і поставити на вогонь.
Довести до кипіння, посолити і варити на повільному вогні до готовності. Воду злити, картоплю потовкти. Остудити.
У остиглу картоплю всипати манну крупу і додати яйце. Перемішати. Всипати поступово борошно.
Замісити м’яке тісто, яке буде трохи липнути до рук. Залишити тісто постояти 30 хвилин.
Філе і цибулю подрібнити в блендері або пропустити через м’ясорубку. Посолити і поперчити, влити холодну воду. Перемішати.
Робочу поверхню і руки добре притрусіть борошном. Тісто поділити на частини, з кожної – сформувати коржі.
В середину коржиків помістити по 1 столовій ложці підготовленого фаршу. Зчепити ретельно коржі в формі мішечків.
Зробити руками колобки. Воду закип’ятити і підсолити.
Викладати галушки в киплячу воду і варити до тих пір, поки вони спливуть на поверхню. Потім вогонь зменшити і варити ще 8-10 хвилин.
Готові зверху ще можна посипати чорним меленим перцем. Подавати зі сметаною або смаженою цибулею.
Смачного!
Я зазирнув в сумку дружини і очманів! От так сюрприз мені кохана підготувала, нічого не скажеш
– Луганск – не Украина! Там нам будет лучше! – кричав друг в 2014 році. Уявіть собі моє лице, коли я зустріла його в Тернополі через 8 років…
– Зрадив тоді – зрадить і зараз! – запевняла подруга. Роки уявляла зустріч зі Степаном. Хотіла усім ризикнути заради нього
– Як ти не покинеш дружину й дітей, мене більше не побачиш! Я хочу мати законний статус! – Кохана шантажує мене, а дружина й не підозрює
Я прожила рік з всиновленою дитиною та вирішила повернути її у сиротинець. Адже зрозуміла, що точно не буду щасливою матусею та не порадую чудове дитинство Іванкові
Я вперше стала мамою в 53 роки. Та то ще квіточки – я уявлення не маю, хто батько цієї дитини
Переїхали з Харкова до свекрухи у Франківськ. Думала тут на нас чекає краще життя, але вже за тиждень хотілося тікати!
Я виховувала дітей чоловіка як рідних, а на випускний старшого сина раптом з’явилася його біологічна мати. Затамувавши подих, я чекала на реакцію сина
Мама застерігала перед весіллям, що я з таким “чоловіком” щасливою довго не буду. І от минуло 14 років та я нарешті зрозуміла, що мама мала тоді на увазі. Шкода, що час повернути ніяк вже не можна
