Нещодавно прикра ситуація трапилась зі мною в магазині. Часто туди ходжу, бо близько. Знаю, що у них немає генератора, тож коли вимикають світло, треба брати з собою готівку. Я теж кілька разів бігла назад додому, поки не звикла. Але ніколи не скандалила, бо знала, що не на часі.
Та не всі такі, як я, толерантні. Кілька днів тому зайшла у цей магазин по хліб і спостерігала таку картину. То було якраз на другий день після масової атаки, і світло часто вимикали. Чоловік років сорока стояв у черзі переді мною і раптом почав сваритись:
– У меня нет налички. Что за беспредел? Вроде в Європу идем.
– Для того, щоб іти в Європу, треба говорити українською!
– Смотри, какая умная. А как бомбы будут падать, язык не поможет!
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Тут одні стали на мій бік і почали хвалити, яка в мене чиста мова, а деякі вигороджували цього російськомовного, мовляв, ввічливіше ставтесь до переселенців, бо вони таке там пережили…
– Люди, невже ви не розумієте, що зміни в державі треба розпочинати з себе? Тоді і війни не буде! І в Європу увійдемо не за горами.
– Кому мы там нужны?
– Потрібні. Просто треба дбати про свою державу, вчити мову, аби за себе не було соромно нам і нашим дітям.
Ця розмова ніяк не виходить мені з голови. А мучить те, що в голові того чоловіка, напевно, так і нічого не змінилось. Невже можна бути настільки безхребетним? Як ти приїхав сюди, то живи за нашими правилами! Мені просто бракує слів, коли люди зневажають мову і не розуміють, що саме з неї все починається. Бо багато залежить від того, як ти говориш. А ви не стикались з такими ситуаціями? Що думаєте з цього приводу?
– Доню, хто це тобі такого букета гарного подарував на випускний? – Довго Ліна свого хлопця приховувала і на святі я нарешті зрозумів, чому
Я йшла на кухню і раптом почула розмову чоловіка з кумом. В мене волосся дибки стало від почутого
Якби Роман запросив мене до батьківського дому раніше, то про наші заручини і мови не було б
Я виховувала дітей чоловіка як рідних, а на випускний старшого сина раптом з’явилася його біологічна мати. Затамувавши подих, я чекала на реакцію сина
– Ти ж знаєш, я дітей люблю! Тепер все зміниться! – Чотири роки я не бачила колишнього і ось він з’явився на моєму порозі
– Може досить жерти вже! В жодну сукню не влізеш! А на нові грошей нема! – Всі гості реготали з жартів мого чоловіка. Та мені було не до сміху
– Що думаєш, Бога за бороду зловила? Багатого старого відхопила? Тут тобі життя не буде. Все, що він має – наше, можеш ні на що не сподіватись – говорив Сергій.
Чекаю завтрашнього вечора з жахом. Не знаю, що побачу в тому ресторані і до чого готуватись. Невже Богдан мене зраджує після стількох років шлюбу?
Після того, що розповіла мені онука, я замислилась. А тоді прослідкувала за чоловіком – і жахнулась
